А голос впав із висоти до хрипу,
а крик перетворився на метвотний і нечутний звук –
німе дзижчання всіх убитих людством мух,
як безсловесність наймовчазнішої риби...
А в горлі ще тремтить остання нота
і стукає тривогою в уста,
і полишає душу, і вона пуста,
і більше не співачка, а істота...
Ти затикаєш вуха, щоб не чути власний спів,
а він лунає болем в голові – не ззовні...
Ти кажеш щось, але твої слова безмовні –
спотворені напівслова, зруйноване життя-напів...
