Вимов моє iм'я
ви-мов
вго-лос:
Часом я забуваю, як мене звати,
Розмножена в скалках- вигадках,
у мiльйонах
облич i осiб iз виглядом зацiкавленостi.
Я уже не належу собi
зне-особлена.
I якби ж то комусь. Нiкому.
Земля утримує-
А злетiла б, сп'янiла самотнiстю i свободою.
Tи хiба не для цього мене ощасливив крилами?..
Та без тебе вони не чарiвнi.
Лежать- знущаються
Два шматки, як непотрiб.
Рука не пiднiмeться викинути.
Назови мене!
Дай до iменi призвичаїтись.
До сих пiр я невизначена-
не
визначена.
