Всесвіт розчинився в тиші. Я вивів своє тіло на підмостки.
Колись надумав те, що я лялькар поважний. Створив себе.
Наказую та своєчасно смикаю за мотузки.
А в тім завжди шукав де є опора…
Ось і вони – відкриті навстіж двері…
Стою при вході в невідомість. Уважно слухаю.
Десь там далеким відголоском майбуття, моє, невпинно твердить про своє.
Там проти мене – жахи ночі – мороку ознаки. Їх очі – пустка з тисячами чорних ям.
Благаю милості твоєї Отче. Оцей напій із чаші смерті – відверни.
Не полишаю втіху я любити все задумане тобою.
Роль відведена мені – не кара – даність.
Думав грішний, що сам я в змозі розіграти іншу драму. Інсценував собі життя і заблукав.
Помилку ти мені прости. Не карай відразу за цю спробу. Зглянься. Невідворотність долі… Вона відома вже мені.
Мій результат – стою розгублений, чекаючи прощення…
А все навколо – наслідки мого нещирого моління.
Життя живи не для страждань за помилки.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design