Англія мила! Утішно мені
Топити очі в зелені знайомій
І відчувати, як холодить скроні
Вітрець у лісовій гущавині.
Та іноді мені багнуться дні
У неба італійського в полоні,
Щоб сісти на вершині, як на троні,
Без миру і мирської метушні.
Англія мила! Стане з мене вроди
Її дочок. Така проста і зрима
Їх тиха гожість, і пребілі руки:
Та є красуні з глибшими очима,
Я співу їхнього жадаю чути звуки
І з ними попливти у літні води.
