Сонливий день застав мене у ліжку,
Заповз у двері, як густий кисіль,
Необережно так посипав лінню,
Налив в повітря пива свіжий хміль...
Вже сонце сипле іскри у долоні,
І сльози снігу бризкають у скло.
Але до мене лінь прийшла у гості,
Мені сьогодні якось все одно...
І дивне плетиво енергії і сили
Ховається десь глибоко в душі.
Прошу я день: „ Послухай, відчепися...”,
А він п’є пиво і розказує вірші...
Приємна тяжість осипається кавалками,
Повіки сон гризе, неначе міль.
А ввечері розсипляться фіалками
Сонливий день і ця нахабна лінь...
