Дерева - оратори вольностей
Свічадом обіденний ліс
Завчасний інстинкт непритомності
Й синдром опускання завіс
Ти - тигр, а за зайцем ховаєшся,
бо жити навчався в гієн
Слідами твоїми бідкається
засмученний лісом ромен
Ти - знахар...лікуєш проказою
Ти тіло роздав між людьми
Пробач, що я мовчки підказую
бо слів щось забракло мені
Пробач, що скалічіла правдою,
Тепер ми для правди малі,
Пробач, що я мовчкі підказую....
ти голос мені поверни...
...Зостались дерева - оратори
Зосталось зверине гілля
Забудь щось казати натяком
і нехтуй синдром каяття
Я поряд, я тут, завши близько
не вгадуй моїх очей
Дерева шевелять писком
і печіво тягнуть із жмень
Світання зайдеться ховати
все те що спіткало вночі
Ти - звір, тож ставай на лапи
Й мовчання моє прокричи!
