|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 9344, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.147.53.90') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Антоніна Аністратенко, 30-04-2008
|
***
Викривлена підлість – що це?
Нормальний стан для підлоти?
Міський транспорт в автопотоці;
Магазинної черги щедрий злодій.
Золотими і чорними лелітками
Розмальована театральна площа;
Духи каменю луснуть з пошани
До її зірок та наголошень.
Розповзається срібним кажанчиком
Розлита на бруківці сметана.
Ні, все-таки підлість має значення,
Коли вже й власні слова – омана.
Очі облізлого вуличного кота
Щиріші за власні очі зелені.
В котячих брунькує молода весна,
В моїх – вологі печери зимні.
Котові страшно – боїться води.
Скільки у них дивитися?
Миттю втікай, сірий галайдо!..
Котом бездомним втікають миті.
Все-таки сіре моє місто.
Від нього і я стаю сірою мишею.
Чоло в долонях, на столі лікті.
Моє тіло мене не вміщує.
Все-таки чому підлість така підла?
Вона мала би бути трохи ґречнішою.
Щоб я її аналізувати сміла
Десь на дні міської каналізації.
Справа, мабуть, у її несправності.
Скільки ще товкти стіну об стіни?
А у стінах бог живе неквапно,
Й тихий шепіт правди у годиннку.
Так, він каже правду, час, вже час
Руйнувати бажане і враження.
Жити тим, що в стінах живе бог
З жовтими котячими очима.
27.03.08
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
