| © Черезова Варвара, 30-04-2008
|
Стриножити мрії, обрізати кучері снам,
І йти у неволю під оплески тих невдах.
В яких від зловтіхи потроху зриває дах.
Мені все одно, я ніколи не вірила вам.
Іти під вінець, чи швидше, на ешафот,
Із легкістю лані, із вовчістю у очах.
Я слухала вічність, єдине натхнення – страх.
І в посмішці хижій скривився чуттєвий рот.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
