Кожен з нас щось бачить у темряві
Я бачу голови трьох казкарів
Вони по-черзі мені розказують
Беззмістовну пропорцію слів і снів
І я розплющую очі
...
Тепер уже тиша мені скрегоче
Зубами старих заржавілих клямок
Ключі до замків я ховаю від себе
Щоби знайти власний голос на ранок
І забуваю голову на підвіконні
...
Бо навіть сонний ти прийдеш лякати моїх казкарів
Раптово наповниш і тишу і темряву змістом
Скрегочуть клямки і шерсть опадає з котів
То я намагаюся крихти любові доїсти...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design