

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	750
Творів:	11345
Рецензій:	17197

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія зоовірші

Заячо-вовче

© Ніка Новікова, 27-04-2008
_____ [зайці] 1. протікають крізь нас повені, протікає кріз час слово "ні". варить відьма гірке зіллячко, голуби нам несуть гілочку. пролітають роки совами, і в усьому чомусь знову ми: проростають крізь нас корені, дражнять присмак зайці зморені, рух і простір у нас сховано. ми голодні. спимо. холодно. 2. У консерви лилась хімія, небеса і вуста синіли, полювали вовки зайчиків, звір гострив пазурі-пальчики, зачинались в сінАх нації, ми минали свої станції, помирали зайці, генії... 3. я вичерпую ніч жменями. я вичерпую ніч з пам"яті, та вона прибува літрами. я вичерпую ніч відрами, та вони до країв зайняті невимовним твоїм іменем, ……(я тону, я гублюсь, зви мене!) упольованим м"ясом заячим. ми вже ситі. спимо. гаряче. ______ [вовки] ми в землі. лежимо двадцять перший від "вижили" рік. ми малі. тремтимо. нам не страшно – то холод допік. ми не мертві, ми тут навпаки – намагаємось вижити. тільки дихати дерном заважко, плекаючи свіже "ти", тільки запах утом може видати – надто він заячий… вони сплять. але це не надовго. бо їм вже не гаряче. вони ходять театрами, скверами, ринками, винними, вони сплять у метро, похилившись на бабу вхустинину, вони плачуть над тушками котиків, збитих машинами; вони дивляться в очі бурштинами. сірими спинами затуляють картини блокбастерів, сидячи першими; вони сплять і не знають, наскільки в утомі довершені. вони сплять понад нами. пашіють, ще сонні, причмелені, вони сплять, випікаючи черевом рани по зелені, вони дихають важко. а нам вже не хочеться дихати, вони клямцають іклами… вчули! ми – криком; - ні! тихо!! ти… вони злі. з нас-то користь – підуть м"ясникам наші киші; вони злі. хай дістануть – нам байдуже! ми – не добріші! ми – Зайці, а Зайці не здаються, мов сирові – миші! ми – Зайці, що й живі не ридають, а мертві – тим більше!.. ________ вони ситі. і сплять на землі, на кістках, на світанні. вони сплять. але це не надовго, бо ми - не останні.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00921297073364 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Заячо-вовче

Експресивно, але не зовсім зрозуміло