За годину до холодного весняного дощу
мені сниться що ми йдемо під ним
узявшись за руки
наче двоє безпритульних - вимокаємо до нитки
і нам насправді весело
й начхати на мокрі прилиплі джинси й светри
ми так жиємо - один на один
і нам не суттєво мовчати говорити чи співати
- можна все одразу
бо дощ найкраще смакує з твоїх вуст
бо все одно зрозуміло, що кожен рух -
то повноцінний обмін інформацією
я знаю, що сьогодні наснюсь тобі
ти знаєш - перше, що вимовлю вранці -
твоє ім'я.
і здається ми з того всього щасливі
рівно за годину до того, як випаде дощ.
18.03.2007.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design