Це шаленство думок! Це гармоній закон!
Це безсонне стовольте напруження нервів!
Це для творчості час! для поем! для шедеврів!
Ти слова висипаєш – рядок за рядком,
на сторінку ресурсу з розширенням .com,
щоб вони заблищали, як сонячні перли,
щоб уранці читати в коментах: „йа первий!”,
„геніально!”, „прекрасно!”...
Підкотиться ком
рано вранці до горла. Ти згас, наче кратер,
не пасеться під крео козел-коментатор:
розуміє, що ти – невелике цабе...
Почуття охололи й застигли, як лава.
Ні тобі визнання, ні респекту, ні слави...
Ти об стіну – укотре! – вбиваєш себе...
