Ти пишеш, що не покинеш. Листи загораються. Вітер
Розносить їх полем, ріллю засипаючи сірим
Рядки, як вужі розповзаються чорним по світу
І буквами ми нерозтрачені спогади сієм
Ти пишеш. Слова за водою пливуть. Дно зелене
Заковтує їх і випльовує зовсім пустими
Ти більше уже не вартуєш пів-світу для мене
Та поки ти є, я ніколи не піду за ними...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design