Голова розколюється від пульсації серця,
Все змінюється, але на місті стою я,
Душа моя від неволі рветься,
Тільки тіло не пускає ніяк.
Мозок здавлений черепною коробкою,
Він не може помріяти, ні,
Тільки я сповнена чимось недобрим
Ні на мить не опинюсь у вишині.
Кров по венах загострює хід,
Ударяється у кожний орган.
Я не спиню цей похід,
А „друзі” замовили мені похорон.
Я не вмерла, я ще жива.
Не ховайте мене, мої браття!
Мене врятує моя рідна земля,
Я погашу неволі багаття.
