Море палає – кит помирає.
Псів Орквемада – он!
Вадик дрокéр’янок хай забуває –
їм до вподоби Антон!
Яром глибоким – шрами на тілі,
Чи нотної ери плач ?
Плачуть кобили – дуба дав милий,
з муки скрутився в калач.
Знов під пером (від самого Адама)
з крові і сперми пляма.
ПАЛІНДРОМОН-20
104/477
Адоніс теше кіл – оце кіно!
Ми так іржали, над колóм сміялись.
О! Сміт! Ніколь! – це , пані, не "воно",
те "кісі- пісі", за яке Ви взялись!
Хіба я проти? Звісно, завжди "за"!
Аренда віри – опера у сексі?
Яка ж Ви еротична стрекоза!
Я Шон? Чи Рей? То мій цинічний скепсис!
Я буду мачо і Хазяїн Скал –
як схочете, ясновельможна пані.
Упир у йод уперто не скакав,
ні негром, ні арапом він не стане.
Це, пані, Вам справжнісіньке КАРЕ!
Це не радянське мляве, сісі-пісі!
То там кобила тихо сіно жре!
А тут – Сло-кінь, не поні, мила місіс!
Т-молоко. Кушетка. І салун.
Ваш не замучився скакун?
ПАЛІНДРОМОН-23
87/411
Ти пам’ятаєш, милий, Магадан?
А Воркута? Калган? Як гостре лезо,
хоч ум - не меч, та спогад - ятаган,
порізи пам’яті, де плачуть дні-берези.
У кабаре на лихо ти повів.
Через прекрасну Інгу - дзвін сокири.
Вона - бутон, що тільки ледь розцвів,
І просто дура. Лізе в різні діри.
Росте богульник. Лабрадор ти кажеш?
Блукає кінь, і свист у баговинні.
І сорок див, і арбалет, тримайся, враже,
Зітхання млосні(в тому луни винні!)
А нині - опера "Баку" у древнім Львові.
Козел ти муж, хотілося ж – Любові!
20.04.2008
