Шляхи перехрестились, збіглись, як светри, країни.
В кутку зажурились незаймані ще домовини.
Зима постаріла без снігу і плаче надворі.
Ми в місті, ми разом і тяжко коханням ми хворі.
Чорніє від часу міська страхітлива споруда.
Фіранки на вікнах - бавовна, чи може полуда?
В кімнаті великій поволі життя вичахає...
Кохання мотив лине з вуст твоїх, та не стихає.
Ми виживем разом, хай місто поволі вмирає.
Й архангел на небо розгублені душі збирає.
Ми віримо в літо, у вічність, у вимір безмежний.
І мертвих, як пастки цураємось ми обєрежно.
