В лісі укрита листям, немов долонями,
Є прозора вода у кухлі холодному.
Бери пий.
Щось на вухо буде тобі шептати:
“Хто ти такий, щоб воду живу шукати?”
А ти бери пий.
Скажуть тоді тобі, що вода скисла.
І годиться тепер хіба на квасне тісто.
А ти бери пий.
Висітимуть вони вороном,
Лякатимуть тебе соромом,
Щоб ти не блукав між віт:
“Не тут-бо твориться світ,
А там, де кишіння зграї,
Там, де бліда мара,
Деінде не буде раю,
Така вже пішла гра”.
А ти бери пий.
“Ганебна твоя втеча,
Бо скоро прийде предтеча.
Будь мужнім – лишайся тут.
Де суд і тягар пут”.
А ти бери пий.
“Де здавна в очах порожньо,
Тобі моторошно?
Тут сильні живуть між зграй,
Де дні і шляхи безводні”.
А ти бери і пий воду холодну,
І як ліс розгорне свої долоні –
Тікай, тікай, тікай.
