Ти приходь, без причин. Помовчім:
Я про тебе, а ти про іншу.
Бачиш – сад як біло зрадів.
Б'ється жилкою болісно тиша.
І в безжурному пурханні слів –
Як льодок над бездонним лихом –
Сірих стріл ненавмисний спів
Буде квітнуть байдуже й тихо.
А тоді – від дверей до воріт
Зимні й чорні зяючі пащі,
І летітиме безвісти світ
За гріхи і наші, й не наші.
