

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	750
Творів:	11346
Рецензій:	17204

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Вірш

Вже років вісім з тобою не бачились...

© Roksolana, 16-04-2008
Вже років вісім з тобою не бачились. Останнім часом рятує « аська». Вже все, що можна - роки пробачили… Вже се що боліло – пожухло рястом… Бува, чоловік ласкаво сердиться, Але не ставить на серце грати. Я просто таке незбагненне деревце. Що ладне теплом увесь світ обійняти. Я знаю точно ти спогадом бомбишся! Котелем Молотова палиш приємніше! І у МЕТРО з голосними заторами Голубиш вірші мої найпотаємніші. Це просто в Києві розморожено Усі холодильники супермаркетів! Це серце на серце весною помножено! Дивись, як жарко всім лавам у парках! Весна для кохання – свята провидиця Готує ядерно-могутні стріли! Тобі на правім боці губи обвітрились, А я на лівому – почервоніла… І не збагнути істотам довколишнім, Що нас з тобою так цупко тримає. Ця таємниця – блакитний твій соняшник, А я його золота не досягаю… Я буду чекати на інше повернення, Із плоті гріховної бігають діти. Я іншому стала майбутнім приємним! І в ньому згораю брунатним літом! Йому підставляю уста вже вистиглі, Йому розквітає бузок душі! Тобі ж іншу долю це місто вимостить, Тобі залишились мої вірші.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0157911777496 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Вже років вісім з тобою не бачились...

Любов на відстані, чи що?