В кінці останнього рядка -
багатокрапка...
Недоговореність хитка
тріпоче пташкою в руках
в чеканні ранку.
Блакить світанку над листом
переливалась,
недоговореність хрестом
від незашторених вікон
на стіл лягала.
Ця тінь від рам знайшла листок,
перехрестила.
У небуття і ключ, і код,
шлях до небачених висот
оповістила.
Це раптом доля розвела
свої долоні...
Життя скотилося. Не знав
у чім була його вина
аж до сьогодні.
У тім, що знав таємний знак
у межислів"ї ?
Стікала краплями весна
з його пера, як із весла
на рани сіллю.
На нервах писаний рядок -
кардіограма.
Уривки плутаних думок...
Поміж своїми - не пророк -
ця вічна драма.
Жив, як писав, писав, як жив -
на грані зламу.
Сіяч не дочекався жнив...
І дав би Бог йому сто жил -
було б замало.
