А.
Сорок вітрів і дев'ять місяців –
це вечір.
Вітряк,
Наче монстр, жне серпень.
Серце, як чорний скорпіон
жалить мене, кричить:
«на коліна!»
Моє життя – неправильне
і я припиню це!
Я хочу стати тінню
Розтряси мене!
Привіт, красуне! Привіт, мертва!
Тихий дім, ворони на голові,
Годинники й годинники кричать альфабет
Нумо отримаймо
смерть.
Я бачу у моєму ліжкові
блакитне тіло.
Тінь…………………
Б.
Розпочалося з того, що йшов дощ, мілко-мілко,
Холодними голками. Йдеш якоюсь пустою
вулицею повз звичні вже кав'ярні та ма-
ґазини. Потім бачиш якогось жебрака,
що чомусь змушує знервувати. Коли ти
проходиш повз нього, то він хапає тебе
цупко за руку й тягне до себе, щось шам-
кає, але тобі здається, що ти й мови
такої не знаєш. Це просто якийсь
первинностроєвий набір звуків, тваринний
гортанний рев. Потім жебрак стає більш аґ-
ресивним: він починає кричати щось
тобі, його очі скляніють, скаженіють,
навіть немов чорніють. Він смикає, сми-
кає твою руку, немов хоче її вирвати; ти
пручаєшся, але не можеш дати одпір. А
він вже просто щось горлає, просто кри-
чить «АААААА!» тобі в обличчя. В твої
очі впадають його пусті й тобі стає жас-
ко. Тебе немов паралізує.
В.
Нава. І снігом запорошена церковна баня. Хрест,
від морозу блискучий, гнеться на розрив. Ніч
помирає ґраційно, мов ранена ланя, і навздогін
її смерти лунає постріл. Криги страпату одіж
до річки-дунаю, Діво Марійо радісна, знеси прати.
Молюся денно і ношно покути розарій. Душить
мене інсомнією ніч проклята.
Вона прозора, мов вода; вона безжальна, мов
війна; вона пливе, мов корабель: і на воді, і
під землею. Вона крихка, як той кришталь.
Танцює вітер, гримить баль, гримлять громи і
ночи тьма залишиться навік. Зоря не стане більш
ніколи. Не прийде, кінець пітьмі не принесе,
бо все скінчається з заходом, лиш тільки ніч –
з зорею.
Г.
Чавить прес.
О, солодка деформація!
Вилізло вже одне око,
Тисне грішна фракція.
Оживають монументи –
Пил з себе стирають.
Навкруги – лиш потяги,
Сонце в хрест розплавилось.
Перерізані собаки
залізними колесами,
тхне мертвим м'ясом,
від хробаків вже слизько.
Нам не заснути,
Війну не виграти,
Мости не зірвати,
Вокзали не знищити.
Дроти зв'язали
це місто павутинням.
Мій хребет зламався.
Потяги. Потяги, потяги…
потяги…
Третім погоном…………………
Ґ.
Ґава над ґанком. Ґречна ґаздиня
Ґливко цілує вуста ожинні.
Ґасом згорає холодний вечір
Ґніт цього дня загасили доречно.
Все ґрадуально. Ґрунт ірреальний.
Орґани вимкнуто. Шепіт вокзальний.
В тишу безсоння дзвінку деґрадує –
Дзиґарів стрілки в шереґах крокують.
Ґеометрична ніч ця ґотична
Ґуст світанковий аритметично
Коґут ґлитнув і громом ґранати
Спів розриває візії ґрати.
