Я навчилася бачить майбутнє…
Хочеш я розкажу свої сни?
Там де наша планета – безодня,
Там де посмішки наші – страшні.
Я навчилась не плакать ночами
Коли бачу маленьких дітей,
Що протягують ручки до мами.
Я навчилась не бачить людей,
Що жорстоко знущаються з інших,
Тих що крадуть, ґвалтують, беруть
Життя інших без згоди. Я - пісня,
В комишах загубившая путь.
Чуєш, чайка ридає у моря?
Чуєш крики страшні у води?
Люди зраду пізнали і горе
Дай їм щастя…біду відведи…
Ба, не стало тебе - і кохання
Вниз скотилось, як сонце з небес.
Зникли ночі чудесні, признання,
Зникли всі сім світóвих чудес.
Ти в раю, а я тут, у бурхливім
Злегка страшному нашім житті
Що з того, що я трохи вродлива?
Постарію однак в майбутті…
Прости сльози мої ти ночами
За це дяка тобі і мій сміх…
Бачиш, доля знизала плечами?
Ти їй встати з колін допоміг.
Я згубила найбільшую радість
Все, що в мене було – це був ти
А тепер тільки чайка ридає
Виринаючи вгору з води…
