ви знаєте.. так незручно буває в цих позах:
сиджу собі, пишу тексти, дивлюсь на час,
під низом "радимо прочитати. проза"
і, що за фраза в листі? невже це від мого боса?
нічого справжнього, все дратує, ще й день загас..
сидиш годинами, неначе птахи на яйцях,
і, правду кажучи, висидіти - не досидиш,
додому треба іти.. але ще є праця..
перед обідом "ще трохи, хвилин з п'ятнадцять".
під вечір чуєш: "ти слухай, піди поїж?"
пробачте, але я не римую - оце вже точно,
це білі вірші, я тільки трохи їх розмальовую.
піду доб'ю того таска, застрілю, згноЮ, замочу,
я вже втомився, банально додому хочу:
моїй поезії треба митця здорового.
