«…вар’ят, я си вар’ят
з малої дитини…»
і не бештай мене, доле, бо
бережу
свою кожну хвилину,
щоб віддати
свій світові борг.
відгорю-віддимлю,
ніби свічка,
лиш на мить
прозорівши в пітьмі…
і слова собі -
плетива вічка -
знов збираю
докупи в умі,
нИтки тягну
з клубків і в’яжу
про L’Amore,
про Bonjore
і тужу…
cвічко,
тлій
в лабіринті життя!
я вар’юю – неначе дитя:
час тікає
за тиху межу…
