А зрештою, і хто такий нам час,
Незнайдений…
…для вічності сторонні..
Минає нас, минає "ми" й до нас
Минулось все…
…а він таврує скроні.
Танцюють танго літо і зима
Повз парадигми вічного порядку.
Ми бачим те, чого якраз нема,
Бо ми, по правді, також тільки згадка.
Весна цілує осінь в жовтий лист,
І відстань їх ніяк не хоче втоми,
І ми лиш те, що вже було колись,
Всі наші вірші - з позачасся коми.
Секундні стрілки зупинили біг,
І пестять стіни чорними хвостами.
Якби ж так просто зупинити лік
Мені й тобі, й тому, що є між нами..
Танцюють танго літо і зима
На відстані між осінню й весною.
І йдуть повз вічність всі твої слова,
Які на вічність сплетені зі мною.
