Маріонетка без душі,пусті слова, нема образи.
Підвладна порухам чужим, замість зіниць блискучі стрази.
Зап"ястя, зранені колись, навік оплутані нитками,
Які хтось смикає, щоб познущатись, різкими і болючими ривками.
З фаянса мертве тіло не болить, лиш часом б"ється на шматки,
Коли в секунди слабкості читає на собі чужої драми затушовані рядки.
Маріонетка без вимог, не вірить , що колись як всі помре.
Вона знайшла для себе бога і поклонінням лиш одним живе.
Маріонетка без душі, усе забула, все віддала...
Клялась у вірності йому, а злому богу все замало.
Приймала Циклодол на ніч, приходу янгола чекала,
Але зламався механізм: без пульсу лялька засинала...
