давно вже засохли плями на нашій честі
бідні звикають бути часом багатими знову
зрада - не злочин, а просто.. конфлікт інтересів
люди всього лиш актори-ляльки театрів лялькових
(невже в цьому патосі
довколишньої банальности
може
сховатися
якийсь нормальний вірш?
невже це він?
у суперечці з собою кажу собі
"нема простих")
як заздалегідь відловлений для полювання
ховаєшся твариною на сухому довбаному сафарі
змучений ведмідь, ізнов лише про доживання
краще бігти чи стояти в джунґлях труарів??
(і великих очей,
вартих щонайліпшого аніме
не твоїх, а моїх,
бо це я втупився
в приціл, на монокулярному моєму оці проекція твого
останнього
шансу на втечу від дійсности)
от знову цей кібер ці панки понабридало
геть все навколо - якась частина дзеркал
трюмо на всі стіни сихівського бунґало
в ближчій із лінз бачу власний дурний оскал
(і не можу промахнутись..
коли не потраплю сьогодні - хто
тоді врятує мій спогад? я завжди шкодуватиму, що
не влучив,
бо не спробував
...
ніякі психотерапевти за сто мільйонів баксів/годину
не поможуть
бо я не дав би за це таких грошей, навіть коли б мав.
просто набагато дешевше вбити сумнів при народженні..
при будь-чиєму народженні. )
прісні води хлорованих океанів наших квартир
приносять отрути - так кажуть американські вчені
"ліки безпечні" кажуть в тіві, і з крану рухом простим
диктор викручує щось, що справді на вигляд тече
і пити пробує і вдає з себе здорового
а я все вже знаю зі своєю гвинтівкою
йому реально погано, справді хєрово
,
(:
вдома буде діставати знервована жінка
нюхом ритм танцю. ноги.
та не хитайся перед мушкою?!
це не дасть вже нічого,
будь хоч сьогодні мужньою
