

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	848
Творів:	12977
Рецензій:	20372

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Вірш

зрештою

© Вірлена, 03-04-2008
А зрештою, коли в горлянці застрягла осінь і лоскоче зсередини то листóм, то чужим віршем – це ще не щем. Як послухати простаків – живемо при царі Горосі, а шулік – у пору нікчем. І коли за вікном – розбивають вікна, десь когось убивають і щось несуть, що ти вдієш? Такий залишили вік нам і таку залишили суть. На чотири стіни – голосніше звуки, хай горлає хоч радіо чи ТБ, і коли пролунає луна базуки – як же добре, що не тебе. Обережно вдягатися на імпрезу (а сказали б колись – на блуд), на підборах таких – то ідеш по лезу, як німий на Останній Суд. Це в сімнадцять – виспівують Марсельєзу, барикад голосну красу. А мені не потрібні багатства Креза, а мені би дорогу мою тверезу, і Тебе пронести, як одвічну тезу. І я теж, може, десь там когось спасу.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00985097885132 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

зрештою

[ Без назви ]