

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	686
Творів:	10348
Рецензій:	15742

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Жіноча проза

Світанок

© Жан, 03-04-2008
І забуті слова повмирали на білих фіранках, Як метелики в сітці, їм також не дано злетіти. І для мене чужі, але з кожним самотнім світанком Бачу сонце крізь тих, що не вміли тебе пояснити. Пару слів на підлозі – квітки, які впали на килим. Як торкнутись ногою, з очей струменітиме кров. І тоді я питаю, якщо ти таким був немилим, То чому ж так болять, і навіщо я чую їх знов. І чаїнки осілі, придавлені часом й водою, Як затоплені штормом століття назад кораблі, І до уст як причалів - картина, де я ще з тобою, Прибивається раптом, і розпач приносить мені. І слова не минають, танцюють старі менуети, Піруети в повітрі, і мертві петлІ. І зашморгом Накидаю рядок «забирайся, не вартий мене ти», Рвучко з жалем словами собі перетягую горло.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

дуже самобутньо написано!
На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Тед Лещак Статус: Добрий критик, 14-06-2008

Дуже тупо написано!!!!!!!!
На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Елін, 13-06-2008

Згенеровано за 0.00991106033325 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Світанок

дуже самобутньо написано!

Дуже тупо написано!!!!!!!!