Моє серце зайнято тобою
Як Берлін військами радянськими
Гонить вітер пил спустілими вулицями
Пожежі живляться будинками панськими
Думки про тебе дивізіями танковими
Узяли серце у тиски облоги
Із сотень стволів стріляють споминами
І нізвідки чекати мені допомоги
Рейхстаг впевненості узято
На дірявому даху встановлено твоє фото
Вітер ніжить його, сонце пестить
Ось так от збулася мрія ідіота
Гітлер моєї гордості
Повісився в підземному сховище
Генштаб вирішив капітулювати
Навіщо робити безцільне побоїще?
Так було виграно тобою війну
Яку між нами почала підла доля
Я хотів схопити щастя за хвіст
А втратив розум і втратив волю
Тепер лежу у руїні
Стертий з землі обличчя
Мертвий, але живий
Поховати мене вже личить
Кажуть, що час лікує
Йому допоможе відстань
Чотириста кілометрів
Забезпечать тихую пристань
Але час працює не лікарем
Час працює для мене вітром
Роздуває думки про тебе
Штрикає у рани скіпетром
І відстань не допомагає
Ти далеко, але все ближче
Біля серця тебе відчуваю
Біля серця і трохи нижче
Серце моє тепер вже попіл
Розум мій – груди каміння
Я труп, але дуже дивний
Бо застив у тривожнім тремтінні
За тобою, за гостроплечою
За принцесою з телеекрана
Згадую тебе і всміхаюся
Орошаю сльозами рану
Я знаю, це ні до чого
Я знаю, що треба покинути
Дурнуваті ці мрії
На які я не можу вплинути
Мені зараз потрібен план Маршала
Щоб почати життя з початку
Перегорнути сторінки з тобою
Поставити в справі сій крапку
І я ставлю крапку, ставлю впевнено
Забиваю, як цвях в домовину
Бо я знаю – шляхи наші порізно
І не будеш моєй половиною
Хороню я Берлін мого серця
Бо тепер воно не потрібно
У грудях моїй купка попелу
Сам собі я чужий, не рідний.
