Під крилами красуні-Немезіди
Я їду потягом, і він зі мною їде.
Вона ступає попереду слідом,
Ще й не коханка, в кольорах Іріди.
Втонувши в пафосі захмарної Колхіди,
Шукаю руна, потяг слідом їде.
Хоч не Ясон, все ж потяг зветься Арго.
Їх так багато, цих жінок захмарних,
Мені ж потрібна Любка, а чи Ганька,
Щоби була така-сяка коханка.
А провідник, що зветься Ганімед,
Несе, скотина, в гальбі теплий мед.
Ну їх до біса, все оте читати,
Я звусь Василь, а не Тесей чи Ясон.
Люблю я пиво, сємічки, дівок.
А курсова по міфології – мій рок.
