Коли твоя присутність, наче шкіра,
так щільно дотикає моє тіло,
коли твій погляд шкіру ту знімає...
І завмирає шелест у дерев...
І небо - тихо закриває очі,
бо не витримує страшну оцю напругу –
очей,
що пломеняться,
тут, навпроти.
І завмирає рух.
І голосно пульсує
лише бажання :
будь!
І не зникай!
Бо я не можу
навіть доторкнутись
...до тебе.
Будь!...
А ти -
як чорне небо...
Твоя
присутність –
мій
пекельний рай!
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design