Хвиля морська пісок омиває,
Повільно вечір настає,
І день останній догорає,
А з ним і щастя: твоє і моє.
І сонця промені на хвилях грають,
Палаючий пейзаж нас двох чарує.
Й над морем спокійно чайки літають,
І хвиля пісковий палац руйнує.
Й наші сліди вона також змиває,
Що ми з тобою, проходячи лишили.
І день все швидше кінця добігає,
А ми лиш покохать одне одного вспіли.
Лиш вчора я тебе зустрів і закохався,
Моя ти чарівна русалко.
Лиш вчора я тобі у коханні зізнався,
А вже у нас нема часу, як жалко.
Лиш вчора омивала нас морська вода,
Лиш вчора сонце нас ніжно так гріло,
Лиш вчора зворожила мене твоя врода,
А вже, на жаль, усе так швидко пролетіло.
Лиш вчора ми збирали незвичайні камінці,
Лиш вчора бачили у морі ми дельфіна,
Лиш вчора засмагали ми з тобою на сонці,
А вже, все це геть змила морська піна.
Лиш вчора стрілись наші рідні душі,
Лиш вчора споглядали ми прибій,
Лиш вчора ми щасливі були і в морі, і на суші,
А вже і сплив час щастя, твій і мій.
Лиш вчора ми вночі дивилися на зорі,
Лиш вчора слухали музику хвиль,
Лиш вчора бачили один вітрильник в морі,
А вже й минув, нашого раю тихий штиль.
Лиш вчора я тобі мушлю дарував,
Найкращу з тих, що я знайшов.
Лиш вчора тебе уперше цілував,
Але той день, уже пройшов.
А тепер ми маєм попрощатись,
Ти мусиш їхати назад, в свою Росію.
Ми можемо вже більше і не пострічатись,
А я без тебе жити просто не зумію.
