Надто ніжна.
П’яніє шкіра
у чеканні твого тепла.
Заховай, захисти.
Без міри
В цьому світі жадань спила.
Захлиналися, гусли весни,
І вином задихались дні.
Я від погляду твого скресла
Синім льодом на темній ріці.
З мого тіла чужі відбитки
Поцілунками рук зітри.
Хоч для тебе все надто швидко
Та не дам я тобі піти.
Бо з тобою я ніжно-біла,
Бо для тебе пишу вірші.
Ти єдиний зі світлом віри
В білий відблиск моєї душі.
