

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	723
Творів:	10902
Рецензій:	16602

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Вірш

Пандемія.

© Ніка Новікова, 20-03-2008
Ми всі такі хворі, що часом буває страшно: ми стали такими, чи гірше – були такими? Питаю у тих, що змогли би, але не змінять: чи є ще надія, чи піде пришестя Сина на краще? Відкрито прокати: на день, чи на півгодини Собі – для арени – позичити божевілля! І ним рятуватись – забути, що ти – Людина. Сваволя за безцінь. Сваволя задарма, Свавілля! Амброзія клята; продажне, геройське зілля! Ми всі такі хворі… А кинешся рятувати – нікому не треба. Бо шкіриться п"яно Геба, і тиця нектар у пику. Мов цицьку – мати. І вже не такі і винні оті пілати. А ми такі хворі, що нікого лікувати. Лишилось – почати із себе. Аби почати. Збілілі, пусті палати. Публічно-голі. Ховаються сірі люди. Безсило-кволі. Ховають червоні очі від сині неба. Ховають гнилі серця, хоч ревуть від болю. Допоки хворобу ще можна було б здолати Працюють прокати. А віруси ці – раритетні, трункі прикраси. І їх бережуть, і задавнюють вволю з часом. А потім – гангрена душі. За зимою – осінь. Ми всі такі хворі, що часу немає зовсім.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00961899757385 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Пандемія.

Знайомі обличчя...