Я мовчу уже декілька віршів підряд,
Іще падає дощ із вчорашніх небес...
Ти ж бо вигнав мене, але я ще стою у дверях...,
І душа ще влаштує свій мітинг тобі у протест.
Я не пишу вже декілька віршів підряд,
Бо затерпли слова і мовчать на папір.
Та колись ти слухняно читатимеш, наче мій раб,
Мої вірші тобі із найкращих словесних сортів.
Я мовчу уже декілька віршів підряд.
Я озвучую дощ, та краплини німі...
На увімкнення гучності треба провести обряд,
Треба так написати, щоб ти промовчати не зміг.
