Ловлячи риб і зрізуючи теплою лускою
осердя
клітин нашої шкіри,
змивали бруд із роздряпаних пальців.
Так завжди буває,
коли хочеш
задмухати біль в незагоєних ранах,
натомість
у них забагато інфекції –
і завтра ти уже знайомий Господа.
Я – риба, бо я не люблю води,
я лиш дихаю її розбавленим киснем.
І бавлюсь нею, коли стає сумно
й доводиться плакати
в синю самотність.
