Відчинені двері – за ними дірка
в німий
і пустий коридор.
Там темно і страшно.
Ще й хтось по піддашшю крадеться до повних комор.
Так жаль, що за мить твоя впевнена кішка
дістанеться швидко
мішків мого збіжжя,
Лиш трохи затишшя
залишить
на днищі,
А сало з ковбасами все ж таки знищить.
А я задивлятимусь в зім’яте небо,
У зливу.
Яку ти на пам’ять залишив.
А кішка твоя неприємно й жахливо
Цупким язиком мою душу оближе.
