

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	848
Творів:	12976
Рецензій:	20369

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія цикля містерій

ВЕСІЛЛЯ ВАМПІРІВ

© Сергій Ляшенко, 16-03-2008
АНГЕЛ СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ БРУД ПЕЧЕ КОНЯЦІ В НОГИ КИСЛОТОЮ… ПІВНІЧНА РОЗВІДКА ДОПОВІДАЄ – ТИ Є. ТЕБЕ ПОБАЧИЛИ В ОСТАННІЙ ДЕНЬ, НЕНАРО- КОМ, З БУКЕТИКОМ ЕДЕЛЬВАЙСІВ, ЗАЛІЗНОЮ ФІЛІЖАНКОЮ /ПІД ЗАЛІЗНИМ НЕБОМ/ І ТОРБИНКОЮ ЗА ПЛЕЧЕМ. ТИ БУЛА У СУКНІ БІЛІЙ І ЧЕРВОНИЙ ТРЕМ ПРОЇЖДЖАВ ПОВЗ ТЕБЕ, РОЗДИВЛЯЮЧИСЬ ЗДИВОВАНИМИ ОЧИМА ДІВЧИНУ, ЩО БОСА ЙДЕ БРУКІВКОЮ. І ЗАПАХ КВІТІВ ПОЛЬОВИХ ТВОГО ВОЛОССЯ, КАЖУТЬ, НЕ ЗНИК. І Я ЗАПЛАКАВ, ЯК ТРЕМБІТА ПЛАЧЕ ЗРАНКУ, ЯК ПЛАЧЕ НАДЛОМЛЕНА ВІТРОМ ВИШНЯ, ЯК ПЛАЧЕ ВНОЧІ ВІД ЖАХУ ДИТИНА, АЛЕ НЕ СКАЗАВ ЦЬОГО НІКОМУ. І ЗАЙДЕШ ІЗ ДЗВОНАМИ ДО СТАРОЇ КАПЛИЧКИ, І СТРАХУ НЕ БУДЕ МІЖ РОЗП'ЯТЬ ТА ІКОН, І НЕ БУДЕ СУМНІВІВ В ТІМІЯМНІМ ЧАДУ, І СВІЧКИ МУТЬ ГОРІТИ ДО НОЧИ… ВДИВЛЯЮЧИСЬ У СОНЦЕ В КАЛЮЖАХ Я ПОБАЧУ ВІДОБРАЖЕННЯ АНГЕЛА РОЗКУЙОВДЖЕНОГО, ЗА СВОЄЮ СПИНОЮ. 6 КІЛ І НЕБЕСНИЙ ПЛАЩ НАКРИВ ТЕБЕ ЧУМАЦЬКИМ ШЛЯХОМ, МОВ ГАЙВЕЄМ, І КРИЛА АНГЕЛА ЗЛАМАЛИСЯ, МОВБИ СІРНИКИ І СЯ ЗАВЕРШУЄ МОЄ КОЛО ПЕРШЕ ОБРЯДОМ ТРУПОСПАЛЕННЯ. ІІ БІЛЯ ЛІХТАРЯ СИДІВ СТАРИЙ ГІППІ З БІЛОЮ ХМАРИНОЮ БОРОДИ ТА ГОСТРИМ НОЖЕМ: ПОГЛЯДОМ, ЩО СВІТИВСЯ НАВІТЬ У ПІТЬМІ. І ВІН КУРИВ СВОЮ ОСТАННЮ ЦИҐАРКУ /КОЛО НЬОГО, НА УЗБІЧЧІ, ПАЛАЛА СВІЧА, І ФІЯЛКОВИЙ ВЕЧІР ГРАВ НА ГІТАРІ ВАЖКІ АКОРДИ, НА КШТАЛТ HOUSES OF HOLLY ЧИ DON’T FEAR THE REAPER/ КОВТАЮЧИ ОСТАННІЙ КОВТОК КАВИ, ЗВАРЕНОЇ НА РОСІ. -НЕ СЛУХАЙ ЛАЙНО,- СКАЗАВ ВІН МЕНІ. – ПРОТЕ, Я БАЧУ,ЩО ТИ ЛЮБИШ МЕДИТАТИВНУ ТА МЕТАСОФІЧНУ ЛІРИКУ. ПРОТЕ НІКОЛИ НЕ ЧИТАЙ ПРО НЮЙОРКСЬКІ ХМАРОСЯГИ, ЧИ, БОДАЙ, НЕ ВІР ТОМУ, ПРО ЩО ЧИТАЄШ. …МОЖЕ БУТИ Й ТАК, ЩО 'ДНОГО РАЗУ ТИ ЗБАГНЕШ, ЩО ЖИТТЯ СТВОРЕНО ДЛЯ ТЕБЕ, АЛЕ ТИ НЕ СТВОРЕНИЙ ДЛЯ ЖИТТЯ. АБО ХТОСЬ ПРОСТО, КОЛИ НЕ ОЧІКУЄШ / І ТОЙ, ВІД КОГО ЦЕГО НЕ ОЧІКУЄШ/ ВИРВЕ ТОБІ З ГРУДЕЙ СЕРЦЕ, ЯК ЦЕЙ КОГУТ ЗАРА ВДЗЬОБАЄ СЮ ВЕЧІРНЮ ФІЯЛКУ… /І ОБАГРИЛАСЯ ЗЕМЛЯ КРОВ'Ю/ -А БАЧИШ ТОЙ ЛІС, - ПРОДОВЖУВАВ ВІН, - ТАМ ХОВАЄТЬСЯ У ДУПЛІ БІЛА ДІВЧИНА, ЩО КАЖУТЬ ВЕЛЬМИ ХОРОША. БАЧИШ-НО: ОБСІЛИ ЇЇ ЗОЗУЛІ ТА СОЛОВ'Ї. ЙДИ, ПОДАРУЙ ЇЙ БУКЕТ З ЧОРТОПОЛОХУ ТА ЧОРНОБИЛЬ-ТРАВИ. Я ПІШОВ. ВОНА ПИЛА ЗЕЛЕНИЙ ЧАЙ, А ДОЛІВКОЮ ПЛИВЛА ЧОРНА КАЧКА. З ВІНКА ЛЮСТРИ СТІКАВ ВІСК, МОВ ТЕМНИЙ МЕД. І ТЕМНА НІЧ СТОЯЛА ЗА ЛЮСТРОМ, І В НЬОМУ Я ПОБАЧИВ СТАРОГО ГІППІ ТА ТІНЬ ФІЯЛКОВОГО ВЕЧОРА. ВІН ПОСМІХАВСЯ КРІЗЬ ХМАРУ БОРОДИ ТА, ЯК ЗАВЖДИ, ДОКУРЮВАВ ЦИҐАРКУ. /КОЛИСЬ ВІН ЗАПАЛИВ ЇЇ НА ПОЛОНИНІ, ПІД ЧАС ОБРЯДУ ДОБУВАННЯ ЖИВОГО ВОГНЮ, ЩО МАЄ СТАТИ ПЕРШИМ, ЩО МАЄ СТАТИ СВАРЖИМ ОХОРОНЦЕМ НІМОГО СТАДА. ВІН СХОДИТЬ З НЕБЕС, ЯК ДУХ СВЯТИЙ, ВІН ВИХОДИТЬ З ДИМУ, ДЕРЕВА ЧИ СУХОЇ ТРАВИ/. -ТИ СКУШТУВАВ ЖИТТЯ НА СМАК? – ПИТАЄ ВІН. -ТАК. -ЧИ ТО СКОРІШ ВОНО ТЕБЕ? -…ТАК, КУРВА МАМА, ТАК! НАРІЗАЛО 12 РЕМЕНІВ З МОЄЇ СПИНИ. ДІДОК З НОГОТОК, ЯКОГО Я ПЕРЕСАДИВ ЧЕРЕЗ ПОРІГ, ПОСАДИВ НА ПІЧ, І ТІЛЬКИ ЇСТИ НЕ ДАВ, БО МАЛИ ПОВЕРТАТИСЯ БРАТИ, НАРІЗАВ З МЕНЕ 12 РЕМЕНІВ. І ВЕЧІР СТИХ. ЖОВТИЙ ЛІХТАР, І НЕБО ЧИСТЕ ВІД СИНІХХМАР. ЦЕ БУЛО МОЄ КОЛО ДРУГЕ, ЗАМАРЕНЕ УЩЕРТЬ ДУРМАН-ТРАВОЮ. ІІІ ТОБІ ЛИШАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ МЕТАЛЕВЕ НЕБО, ЗИМНИЙ САД, СТАРА ВІНІЛОВА ПЛАТІВКА, ХОЛОДНА КАВА І МЕД. ЗБЛІДЛІ ХМАРИ ТОРКАЮТЬСЯ ТРАВИ, І ЙДЕ ТРУХЛЯВИЙ ЯСТРУБ БЕЗ ГОЛОВИ. ВІН ЛЕДЬ ВОЛОЧИТЬ НОГИ, ПАДАЄ КРАЙ ДОРОГИ І ПРОСИТЬ ПОДАТИ ВОДИ. ПОЛАМАНІ НАДІЯМИ ТА СПОДІВАННЯМИ КРИЛА БЕЗПОМІЧНО НА СУГЛОБАХ САМИХ ВИСЯТЬ У ПОВІТРІ. НАПОВНЕНО КУХЛІ, ЗАСТИГЛИ ВСІ ТІНІ В ОЧІКУВАННІ ВЕЛИКОЇ ВОДИ. З ЗАБАРВЛЕННЯМ КРОВИ СОНЦЕ ОСІННЄ, І НА ДИСКУ 'ГО ЗІРИНІ СЛІДИ. ЧОРНІ ВОДИ ПІДХОДЯТЬ ВСЕ БЛИЖЧЕ, І ДЕ ІНДЕ ЩЕ ЧУТИ ГОЛОСІННЯ СИЧІВ. ПІДІ МНОЮ ТІЛЬКИ ВІТЕР СВИЩЕ І ПАСЕТЬСЯ СТАДО ЗОРЯНИХ КОРІВ. І ТРАХКОТИТЬ НА ТРАХТОРІ КОЛО ТРЕТЄ. IV НА МАТЕРІЯЛАХ РЕҐІОНАЛЬНИХ ҐАЗЕТ ТА ЧАСОПИСІВ НАПИШУТЬ ЕПІЧНУ ПОЕМУ ПРО ДВІ ВЕСНИ ТА ОДНУ СМЕРТЬ, ПРО МОКРУ НІЧ, ЩО ЛЯГАЄ КОВДРОЮ НА МІСТО, ПРО КАЛЮЖІ, В ЯКІ ЗАДИВЛЯЮТЬСЯ ХИМЕРИ ТА ЯНГОЛИ. ТИ СТОЇШ СЕРЕД НІМОГО САДУ, ЯК ДИВО. І ДИВИШСЯ У ДАЛЕЧІНЬ, ДЕ СПЛЯТЬ БАНІ СТАРОЇ ЦЕРКВИ, А Я НЕ МОЖУ СТУПИТИ ЗА МЕЖІ СВОЙОГО КВАДРАТУ, І ТАК МИНАЄ НАВІТЬ ЦЯ НІЧ. ЛІХТАР ВОСТАННЄ ЗАЖЕВРІВ СЕРЕД КОЛА ЧЕТВЕРТОГО. V ЖИВЕ ДЕСЬ У МІСТІ ЛАСТІВКА ЖИВЕ ПІД СТАРОЮ СТРІХОЮ ТАМ ВИШНІ РОСТУТЬ І ЯБЛУНІ МУРАШНИК ТАМ Є ПІД ЛИПОЮ ТАМ Є ДУЖЕ СИНЄ ОЗЕРО ІЗ ЧОРНИМИ Й СРІБНИМИ РИБАМИ ЯГНЯТА ТАМ ХОДЯТЬ В ЗЕЛЕНІЙ ТРАВІ І ВОВК ІЗ ЗАЛІЗНИМИ ІКЛАМИ КАМІННЯ ТАМ ТАК ГУЧНО ДИХАЄ ЩО САМ ТИ ЗДАЄШСЯ МЕРТВИМ РОСТУТЬ ПІД КАМІННЯМ КВІТИ У ЧОРНИХ ОРНАМЕНТАХ КЕЛЬТІВ БУЯЮТЬ ТАМ ПИШНО ЯСМИНИ І ТЕРНИ ПІД СКИТСЬКИМ ПЛУГОМ СПЛІТАЮТЬСЯ ДНІ ТА РОСЛИНИ У СПЛУТАНИЙ МОРСЬКИЙ ВУЗОЛ І ВІТЕР ТАМ НАВІТЬ СТАЛЬ У ТЬМЯНИЙ ПІСОК ПЕРЕТВОРЮЄ І ЦИРКУ ГРІЗНИЙ ОВАЛ З ДРОТІВ ТА КІСТОК ПОБУДОВАНИЙ ВОРОЖЕ ТЕМНІЄ НА ТЛІ ПУСТЕЛІ МОВ НІЧ НЕОБ'ЯТНОЇ Й СТИНАЄ ДО РАНКУ СТЕБЛА СЕРПОМ ОПІВНІЧНОЇ ЖАТВИ ТВІЙ СВІТАНКОВИЙ ГОЛОС МОВ МОЛИТВУ Я ВИВЧИВ НАПАМ'ЯТЬ ЩЕ ТЛІЄ ЖАРИНА НА ПІДВІКОННІ КРІЗЬ ШКЛО ЗАКОПТІЛЕ Й ПОМ'ЯТЕ НА СТОЛІ КУПА СВІТЛИН ПАПІР І СТАКАН ІЗ ВОДОЮ ЧОРНО-БІЛИЙ КЕДРОВИЙ МЛИН АРІЙСЬКІ ЗАКЛЯТТЯ ТА ЗБРОЯ БІЛЯ ҐАНКУ БУЯЄ ПОЛИН В ПЕРЕДЧУТТІ АПОКАЛІПСИСУ А У ПАМ'ЯТІ СТО СОКОЛІВ ІЗ ЖОРЖИНАМИ І ПЛЯНЕТ ПАРАДАМИ VI OUR LITTLE GROUP HAS ALWAYS BEEN AND ALWAYS WILL UNTIL THE END K. COBAIN СЕРЕД МІСТА, ДЕ РОЗБИТІ ДОРОГИ, ПЕРЕМЕЖОВАНІ ТРАМВАЙНИМИ КОЛІЯМИ, ДЕ ЛИШИВСЯ ТІЛЬКИ ПИЛ І СМОРІД ЗА ВІДСУТНОСТИ ЖИТТЄДАЙНОЇ ВОЛОГИ, ДЕ В ПІВТЕМРЯВІ РУЇНИ ТЕЯТРУ ВЕРХІВКАМИ СВОЇХ ЗИҐЗАҐІВ ВРІЗАЮТЬСЯ У СТИГЛО-СИНІЙ ОБРІЙ, ЩО КРУЖЛЯЄ В ГРОЗОВИХ ХМАРАХ, ДЕ ЗДІЙМАЮТЬСЯ ХМАРИ ГРАКІВ'Я З ОБЛИСІЛИХ ДЕРЕВ І ЧАГАРНИКІВ, ДЕ НЕМАЄ НІ КЕЛІЙ, НІ СКИНІЙ, НІ МОНАХІВ В ПЕЧЕРАХ НАД МОРЕМ, АНІ КВІТІВ НА ЧОРНІЙ КАРМІ, ТАМ СТОЇТЬ МОНУМЕНТ ІЗ БРОНЗИ – ВОЛОХАТИЙ ТРИРОГИЙ ДЕМОН, МОВ ПЕРСОНАЖ ЯКОЇСЬ САТАНІЯДИ ВІН ОЖИВ У МЕТАЛЕВИХ ОБРИСАХ. ВСІ БАРАКИ-НАПІВЗЕМЛЯНКИ ВІН НАПОВНИВ СВОЇМИ ОЧИМА, ВСІ ПОДВІР'Я І НАВІТЬ ЛІКАРНІ ВІН НАПОВНИВ СВОЇМ НАВОЗОМ /ВКЛЮЧНО З НАШИМИ ГОЛОВАМИ/. НАС ЛИШИЛОСЬ НЕ ТАК БАГАТО, ДУМАЮ, ЩО ВИСТАЧИТЬ ПАЛЬЦІВ ПОКАЛІЧЕНОЇ РУКИ ІНВАЛІДА. МИ ВСІ У СИНІХ ДЖІНСАХ ІЗ НАШИВКАМИ БІЛИХ ОЛЕНІВ НА ЧОРНОМУ ТЛІ МИ ЗГАДУЄМО СВОЇ ПРАКОРЕНІ ТРІЮМФАЛЬНИХ ПОЛЮВАНЬ ВОСЕНИ. МИ МАЄМО ЛУКИ І СТРІЛИ, ГАРПУНИ, НОЖІ ТА СПИСИ, МИ НЕ Є БРАТАМИ ПО КРОВИ, АЛЕ – ПО ВІЙНІ. У РУЇНАХ ЦЬОГО МЕҐАПОЛІСУ МИ ПОЧИНАЄМО ЛОВИ НА МІҐРУЮЧЕ СТАДО ПІВНІЧНИХ ОЛЕНІВ. МИ ПІДКРАДАЄМОСЯ ПРОТИ ВІТРУ ІЗ ЗАГОСТРЕНИМИ КЛИНКАМИ, МИ БАЧИМО ЖОВТІ СПИНИ, НА НОГАХ ГЛИБОКІ РАНИ… ЇХНІ РОГИ ПОРОСЛИ ІМШЕДДЮ, МОВ ЗЕЛЕНИМИ ХМАРАМИ. БАЛЯДА ПРО ЧОРНИЙ ПОНТІЯК І КВІТКА РОЗБИТОГО ГОДИННИКА ЗІВ'ЯЛА РОЗБИТИМ ЦИФЕРБЛЯТОМ ТМЯНО ЗИЗИТЬ У ТЕМРЯВІ КІМНАТИ ДЕ СТОЇТЬ ХТОСЬ ПО КОЛІНА У КРОВИ ЯК ҐУММА ЧОРНІЙ ПАВУКИ ВЖЕ ДОПЛІТАЛИ ТЕНЕТА СЕРЕДИНИ НОЧИ ЩО НАКРИЛА ВСЕ ПЕРЕВЕРНУТИМ ВІДРОМ МІСТЕРІЙ ШАБАШІВ МАҐІЧНИХ ФОЛІЯНТІВ ЛЕҐЕНД ПЕРЕКАЗІВ ЖАХІВ І АРХЕОЛЬОҐІЙ СЬОГОДНІ БУВ ВОЇСТИНУ КРИВАВИЙ БЕНКЕТ З ШМАТКАМИ ПЛОТИ ЗАПАХАМИ ПОТУ СЕЧИ І ЛАЙНА ТО БУВ ВОЇСТИНУ ЧУДОВИЙ ВІДПОЧИНОК У РИТМІ IRON MAN ВАМПІР У ВЕСІЛЬНІМ СТРОЇ СІДАЄ В ЧОРНИЙ ПОНТІЯК І НАТИСКАЄ ГАЗ ВІН ПРОКЛЯТИЙ БУВ ВІДЬМОЮ У НІЧ ТУ ЩО СХОЖА НА ЦНОТЛИВИЙ ПОЦІЛУНОК ТУ ЩО ЧОРНА МОВ ХМАРА ГРАКІВ'Я НАД ПОЛЕМ БИТВИ ЗАСІЯНІМ ПОСІЧЕНИМИ ТРУПАМИ ВОЯКІВ Й СКРИВАВЛЕНИМИ В МАСЦІ ЖАХУ ТІЛАМИ ПОЛКОВОДЦІВ І В ДЕНЬ СВОГО ВЕСІЛЛЯ ПЕРЕТВОРИВСЯ НА ВАМПІРА ПЕРЕТВОРИВШИ ВСЕ У КРИВАВУ РІЗНЮ ВІН НЕЧУТНИМИ КРОКАМИ ПІШОВ ВОДОЮ ГРОМИХКА МАЖА ЧОРНОГО ПОНТІЯКУ НАВВИПЕРЕДКИ З ВІТРОМ ПРЕ ДО ПРІРВИ З ГУСТИМ ОКОМ НАРОДЖЕННЯ НОВОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ ВЖЕ МАЛО ПРИСМАК КІНЦЕВОСТИ ВІН СКРАПУВАВ З ВУСТ СТРАШНОГО ЗВІРА ЩО ТЯГНЕ ХВІРУ ІСТОРІЇ ПРЕДВІЧНОЇ З ЙОГО ЗАБИТИХ І СТЕРТИХ ДО М'ЯСА ЛАП ІЗ КРАПЕЛЬКАМИ КРОВИ НОВА НАДІЯ НА СПАСІННЯ ЗАВЖДИ МАЄ СТАТИ У РЯМЦІ ТА ОБРИСИ ТИСЯЧОЛІТТЯ ПАНУВАННЯ ЗВІРА МІЖ ЯНГОЛОМ ІЗ СУРМОЮ ТА ТРЬОМА ВЕРШНИКАМИ АПОКАЛІПСИ ЗБОЖЕВОЛІЛИЙ УПИР У ПОШУКАХ НОВОЇ НАРЕЧЕНОЇ ПЕРЕРІЗАВ ВЖЕ ЧИ НЕ ПІВСВІТУ АЛЕ ЗМІГ ВЕСІЛЬНУ ВИШИВАНКУ НЕ ЗАБРУДНИТИ КРОВОЮ ЖАДНА ЇЇ КРАПЛЯ НЕ ВПАЛА НА ТОЙ ОРНАМЕНТ ЩО МОВ ЗМІЯ ОБРАМЛЯЄ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ТО Є МОЇ РОЗБИТІ ОКУЛЯРИ ПОДУМАВ ВІН І Я ПРОСТО РОЗОВЧИВСЯ ДИВИТИСЯ НА СВІТ ОЧАМИ ЛЮДИНИ МЕНІ ВЖЕ ЧАС ДО ТОЇ ЗГРАЇ ЩО ТЯГНЕ ВОЗА У СЛІПЕ ОКО ГОМІНКОЇ ПРІРВИ ПОВІШУ СЯ НА ДРОТІ І НИХАЙ СОНЦЕ МЕНЕ СПАЛИТЬ ТЬМЯНИМ РАНКОМ СЕРЕД ПОЛЯ ВИРІС КУЩ ТЕРНОВИЙ ПОНТІЯК ПРЕ ЩО Є СНАГИ УВ ОКО ЗОЛОВЕ ЗІ ШПАЛЬТ ПІВНІЧНИХ ҐАЗЕТ ЗАКОХАТИСЯ МОЖНА ТІЛЬКИ В ТЕ МІСТО, НА ПЛОЩІ ЯКОГО СТОЇТЬ АНГЕЛ, В ТЕ МІСТО, ДЕ ЦЕРКВА СТАРА ОХОРОНЯЄТЬСЯ ХИМЕРАМИ ІЗ КАМНЮ, В ТЕ МІСТО, ДЕ СКОШЕНА ТРАВА ВКРИВАЄ ДАХИ ЦИНКОВІ, ДЕ Є ҐРАФІТО З ЗОБРАЖЕННЯМ ЛЕВА, ДЕ МАЛО ПРОЛИТО КРОВИ. Є ДАВНІ ОРІНЬЯЦЬКІ ПЕРЕКАЗИ, Є ДАВНІ ОРІНЬЯЦЬКІ ЛЄҐЕНДИ ПРО 'ДНЕ ПІВНІЧНЕ МІСТО, ЩО ЗВАЛОСЯ МІСТОМ МЕРТВИМ. НЕ ЗНАЛИ ТАМ ВОГНЮ НЕБЕСНОГО І ВОГНЮ ЗЕМНОГО, ТАМ ПАНУВАВ ЛЮТИЙ ЗМІЙ, ЩО ОТРУЇВ ДОЩІ І ЗЕМЛЮ, І ЗРОБИВ ХЛІБ ЗБРОЄЮ СМЕРТЕЛЬНОЮ. ЯНГЕЛИК У ДРАНТІ З МІШКОВИННЯ ЗА СТАНКАМИ СТАРОЇ ДРУКАРНІ ПРИ СВІТЛІ СВІЧОК ОСІННІХ ГОТУЄ СЕНСАЦІЙНУ СТАТТЮ "ВІДНАЙДЕНО МІСТО МЕРТВЕ У ГЛИБИНАХ МЕРЗЛОТ СТОЛІТНІХ, РОЗШИФРОВАНО РАНІШ ЗАГАДКОВІ Й НЕЗРОЗУМІЛІ ДУМИ СОЛОВ'ЇВ" І ХЛОПЧИКИ У КАРТУЗИКАХ МУТЬ БІГАТИ ПЛЯЦАМИ Й ПАЛЯЦАМИ, ВУЛИЦЯМИ І АЛЕЯМИ ГОЛОСНО ВИГУКУЮЧИ: "ПАНІ ТА ПАНОВЕ! НЕ ОМИНІТЬ УВАГОЮ! СЕНСАЦІЙНА НОВИНА! ПІД ЧОРНОЮ КРИГОЮ ЗНАЙДЕНО МІСТО М Е Р Т В Е !" ЗАКОХАТИСЯ МОЖНА ТІЛЬКИ В ТЕ МІСТО, НА ПЛОЩІ ЯКОГО СТОЇТЬ АНГЕЛ. І Я ЗАКОХАЮСЯ В ТЕБЕ, ЗВІСНО, Я БУДУ ТОБОЮ П'ЯНИЙ. ТИМ, ХТО ДОЖИВЕ ДО НАСТУПНОЇ ЗИМИ [ПОСЛАННЯ] I ҐРАТУЛЮЮ ВАС, ПАННО. СЕРЕД КАМІННЯ ДИКОГО, ЩО У ВІДЧАЇ ВИЄ, СТАНЕ ПІВЕНЬ НА ЛІВІЙ НОЗІ Й ПЕРЕМОЖНО МИ ОЧІ ЗАКРИЄ. СКІЛЬКИ Ж ОЧІ МОЇ, ОЧЕНЯТА, ДОВЕЛОСЬ ВАМ ПОБАЧИТЬ? Й ҐАВИ ЧОРНИЙ ПОЛІТ, СРІБНИЙ МІСЯЦЕСХІД НАД ПОЖОВКЛИМИ МАЧТАМИ. ТАК СТАВАЛИ ВОНИ /ГЕН, ОТІ МІСЯЦІ/ ГЕН, ТА НАД К'МІННИМ ОБРІЄМ. ТА ПЛЕТУТЬ НА МЕНЕ ДІВКИ І КОСАРІ ПЛЕТЕНИЦЮ ПІД РАЙСЬКОЮ ТОЧНО ВИВИЩЕНОЮ В ПІТЬМУ ХОЛОДА ГРУШЕЮ. ІІ ХУСТКИ І СПІДНИЦІ СІРІ ЧЕНЦІ ТА ЧЕРНИЦІ БІЛІ ВДЯГАЮТЬ НА МЕНЕ ЛАТИ НА БІЛІЙ ТРАВІ ЛАПИ ВАЖКОЇ ГЛИБОКИЙ ВІДБИТОК ЛИШИВСЯ ІІІ ЛИК СВЯТОГО ГЕОРГІЯ ВСМІХНЕНИЙ Я БАЧУ НА ДИСКОВІ МІСЯЦЯ І ВОВКИ З КІГТЯМИ В ДВІ ЦАЛІ В МІШКОВІ ЛІСУ БІСЯТЬСЯ І ВІТЕР ДЕСЬ З-ПІД ЯЛИНИ СУХОЇ СОВОЮ ВИРВЕТЬСЯ І ЗАПУГИКАЄ БЛІДИЙ СИЧ СОНЦЕ ДО СХОДУ БЛИЗИТЬСЯ І ДЕСЬ У ВИШНЕВИЙ САД ВІДНЕСЕ ТРУХУ СОЛОМ'ЯНУ І ВКРИЄ-УСІЄ РЯСНО ВОНА СВІЖІ ШРАМИ НА СПИНІ ЗОРАНІЙ IV ДОЩ У ЛИСТОПАДІ /СВІТЛИНА/ КРІЗЬ РОЗБИТЕ ВІКНО ЗРУЙНОВАНОГО БУДИНКУ ВИЗИРАЄ МАЛЕНЬКИЙ ХЛОПЧИК РОЗСІЧЕНА ОДНА БРОВА БРУДНЕ ЗАМУЗЬГАНЕ ОБЛИЧЧЯ ЯКЕ ПРОТЕ ЩЕ НЕ ВТРАТИЛО ЯНГОЛЬСЬКОГО ВИДУ ВДЯГНЕНИЙ У СІРЕ Й ТЕПЛЕ ПАЛЬТО /НА ПАЛЬТІ СРІБНИМИ ШЛЯХАМИ В'ЄТЬСЯ ПАВУТИННЯ МОВ АКВАРЕЛЬНЕ/ ДЖІНСИ ЧОРНІ ШЮЗИ ШНУРОК НА ПРАВІЙ ШЮЗІ ЛЕДВЕ-ЛЕДВЕ – – І РОЗВ'ЯЖЕТЬСЯ ЩО НЕОДМІННО ПРИЗВЕДЕ ДО НЕБАЧЕНОЇ КАТАСТРОФИ НАВКОЛО БУДІВЛІ РОЗКИДАНО УЛАМКИ ЦЕГЛИ ТА ЗАЛІЗЯКИ ВЛІТКУ ТУТ РОСТУТЬ СОНЯХИ ТА ПОМІДОРИ ПІД ЯКИМИ НЕЗГРАБНІ РОЗПЕЧЕНІ ОДНОЗУБИМ СОНЦЕМ КОТИ БЕЗ ПОКВАПУ КВОЛО ХОДЯТЬ У ПОШУКАХ СВІЖОЇ ПТАХИ АБО ПОМІДОРИ МІСТИТЬСЯ КІЛЬКА ХАРАКТЕРНИХ НАПИСІВ НІ НЕ ХОВАЙСЯ ТУТ ХЛОПЧЕ І ПІД ЛІЖКОМ НЕ ХОВАЙСЯ І У СНІ І ЗА ТАТКОВОЮ СПИНОЮ І ЗА ЗАЧИНЕНИМИ ДВЕРИМА БО В О Н А ВСЕ ОДНО ЗНАЙДЕ ТЕБЕ ВУЛИЦІ ГАВАНИ /НОВЕЛЯ/ НОВЕЛІСТ І ПРОСТО ЧУДОВА ЛЮДИНА МІҐЕЛЬ ЖИВ У МАЛЕНЬКІЙ ХАЛУПЦІ НЕПОДАЛІК МОРЯ ЯКУ МОЖНА БУЛО Б НАЗВАТИ “БУНҐАЛО” ВІН ПОЛЮБЛЯВ СИҐАРИ І РОМ – – НАЙКРАЩИЙ ПРОДУКТ З ЦУКРОВОГО ТРОСНИКА – І СТАРИЙ ПРОГРАВАЧ ДЛЯ ПЛАТІВОК КІТ З КРИЛА ЛІТАКА ЧАСІВ ВІЙНИ ПРИМРУЖИВШИ ОКО ЧЕКАЄ ДОПОКИ РОЗПУСТИТЬСЯ КІСТЯНА КВІТКА НА ОСИКОВІЙ БЕРЕЗІ ПІД ЗМЕРТВІЛИМ ГАКОМ ЛИПИ ВІН ХОВАЄ СВОЄ КОШЛАТЕ ТІЛО Й ЗАДИВЛЯЄТЬСЯ У ПРИХОВАНИЙ ОБРІЙ НЕБЕС ЩО ЇХ ВИШИТО ОРНАМЕНТОМ ЗМІЙ РАНКОМ МІҐЕЛЬ ПИВ КАВУ НА СВОЄМУ КРИХІТНОМУ ҐАНКУ ДОВКОЛА РОСЛИ ДЕРЕВА ЩО УТВОРЮВАЛИ ШАТРО І СПІВАЮТЬ ПТАХИ НА СЛАВУ ПОЧАТКУ НОВОГО ДНЯ МІҐЕЛЬ ХОДИТЬ ПАВУТИННЯМ ЙОМУ СЕ ДУЖЕ ДО ВПОДОБИ “СЬОГОДНІ Я ПІДУ О ШОСТІЙ ГОДИНІ МУ ХОДИТИ ПОРТОВИМИ ПРИСТАНЯМИ” СОНЯЧНИЙ ВІТРЯНИЙ НЕ ХОЛОДНИЙ І НЕ ЖАРКИЙ ДЕНЬ БІЖИТЬ ДО ГІР СУХОВІЯМИ ХОЧ І НЕ ВЛАСТИВІ ВОНИ ОСТРІВНИМ КРАЇНАМ ХЛОПЧАКИ ГРАЮТЬ У ФУТБОЛА М'ЯЧ ІЗ ДЗЕНЬКОТОМ ВІДБИВАЄТЬСЯ ВІД ЇХ БУТСІВ РАХУНОК РІВНИЙ, ЧЕРЕЗ ЩО ЖАГА ДО ПЕРЕМОГИ ЗРОСТАЄ ІЗ КОЖНОЮ СЕКУНДОЮ ГРИ ЧУТИ ЯК ЦІ МОЛОДІ ЧОЛОВІКИ ЩОСЬ ВИГУКУЮТЬ БУДУЮЧИ СТРАТЕҐІЧНІ Й ТАКТИЧНІ ПЛЯНИ ПЕРЕМОГИ ДЕСЬ ЗДІЙНЯЛАСЯ ЗГРАЯ ГОЛУБІВ КОВАЛЬ ВИЙШОВ З МАЙСТЕРНІ І СІВ ПЕРЕПОЧИТИ ПРЯМО НА ТРАВУ ПІД ТІННЮ РОЗКИДИСТОГО ДУБА СИВІ ОЧІ ВДИВЛЯЛИСЯ У ДАЛЕЧІНЬ РАПТОМ ДАЛЕКИМ ШЛЯХОМ ПОСУНУВСЯ ВЕЛИКИЙ СТОВП ПОРОХУ ЛАСТІВКА ШИРОКО РОЗКИНУВШИ КРИЛА ЧОРНОГО ДЕРЕВ'ЯНОГО ОХРЕСТЯ НА ТЛІ СОНЦЯ ЗДАВАЛАСЯ ПО-ОСІННЬОМУ СКРИВАВЛЕНИМ РОЗП'ЯТТЯМ І ЇЇ ВИСОКИЙ ПОЛІТ З ВАВИЛОНСЬКОЇ ВЕЖІ МОВ МИТТЄВИЙ ВІДТИНОК ПАДОЛИСТУ ДО КОВАЛЯ ПІДІЙШОВ ЙОГО СТАРИЙ ПАНІБРАТ ЩО ОТ ВЖЕ БІЛЬШ ЯК П'ЯТДЕСЯТ РОКІВ ЛОВИВ РИБУ В БЛАГОДАТНОМУ КАРИБСЬКОМУ МОРІ МІҐЕЛЬ ЙШОВ НАПІВТЕНИСТОЮ ВУЛИЦЕЮ БЛИЗЬКО ОДИНАДЦЯТОЇ ГОДИНИ РАНКУ /СУБОТА/ ЧУДОВИЙ ДЕНЬ НЕ ОБІЦЯВ НІЧОГО ГІРШОГО ЗА ВТОМЛЕНІСТЬ НІГ КІТ ІЗ СОЛОМ'ЯНИМИ ВУСАМИ ЗМІГ БИ ЗІРВАТИ ОСТАННЮ ВОЛОШКУ ЧИ ПРОБІГТИСЯ ФІЯЛКОВОЮ АЛЕЄЮ МІЖ ПОМАРАНЧЕВИХ АБРИКОС ЩО КУРЧАТКАМИ ЛЕЖАТЬ В ТРАВІ ВИБЛИСКУЮЧИ БОКАМИ НА СОНЦІ ЩО СВІТЯТЬСЯ ВІД РАНКОВОЇ РОСИ …………………………………………………………………………………………………… ВІТЕР ВИРИВАВ ШМАТКИ СЛІВ А ТО Й ЦІЛІ СЛОВА …………………………………………………………………………………………………… ВОНИ ЗУСТРІЛИСЬ НА В У Л И Ц Я Х Г А В А Н И ВОНИ ЗАКОХАЛИСЬ НА В У Л И Ц Я Х Г А В А Н И А СОНЦЕ БУЛО ЯК ВЕЛИКИЙ ЧОРНОСЛИВ –ТИ ЧУВ ПРО ХЛОПЦЯ? –… ХЛОПЦЯ? – ЩО ЖИВ НА БЕРЕЗІ –…, А ЩО З НИМ ТРАПИЛОСЬ? –ВІН ………………… –ЯК? ТА НЕВЖЕ?!... – ВЧОРА ЗНАЙШЛИ……………… БІЛЯ ……………………… –НЕ МОЖУ ПОВІРИТИ! – ТАК –ЙОМУ Ж БУЛО ВСЬОГО ………………………………………… –ТАК, ………… БУЛО ВСЬОГО……………………………………………………… ВИВЧАЮЧИ СТАРОДАВНІ АЛЬФАБЕТИ /ЗИМНІЙ НАРИС/ ТИ СИДИШ ПЕРЕД КУПОЮ СТАРИХ КНИГ СЕРЕД БЕЗМЕЖНИХ ФОНДІВ КНИГОЗБІРНІ ЗА ВІКНОМ ПОРОШИТЬ СНІГ НЕЗАБАРОМ СТЕЖКИ ЗАМЕТЕ ТАК ЩО ТИ НЕ ЗМОЖЕШ ПОТРАПИТИ ДО ВЛАСНОГО ДОМУ І В ТЕБЕ ПЕРЕД ОЧИМА ЗАМІТАЄ КОМИ І ЛІТЕРИ ҐРАВ'ЮРИ І ФОТОРЕПРОДУКЦІЇ СНІГОМ ЗИМОВОГО МАРЕННЯ І ЗВІДКИ ЙОМУ БРАТИСЯ ТОМУ СНІГОВІ ЩО ПАДАЄ НА ГОЛОВИ НАДУТИХ СНІГУРІВ ТА БУРКУНІВ ЗЯБЛЮ ЩЕ НЕДАВНО ГРУДКУВАТО-ЧОРНУ ВИЙШОВШИ НА ВУЛИЦЮ БАЧИШ ЯКИЙСЬ СИЛУЕТ ВДАЛЕЧИНІ ЩО РОЗФОКУСУВАВСЯ ВІД СНІГОПАДУ СХОЖЕ ЩО СЕ СТАРА ЖІНКА У ПАЛЬТІ МОЖЛИВО З ТРОСТИНКОЮ МАЙЖЕ НАПЕВНО У ЯКОМУСЬ КАПЕЛЮСІ ПЛЯЦ ПЕРЕД ДВІРЦЕМ ЗАМЕТЕНО РІВНИМ ШАРОМ ПУХКОГО СНІГУ У БУДІВЛІ ПРИЄМНО Й ТЕПЛО КОЖНЕ ВІКНО Є ВІКНОМ В НОВИЙ СВІТ ЩО БУВ СТВОРЕНИЙ РАНІШ НЕВІДОМОЮ ДОКОНАНОЮ МЕТАФОРОЮ – ЗАСОБОМ ТВОРЕННЯ РЕАЛЬНОСТЕЙ І ТОЙ СВІТ ЩО БАЧИШ ТИ МОВ СЕРЕДНЬОВІЧНЕ ГОРОДОЩЕ НАПОВНЕНЕ ЮРОДИВИМИ ТА ЛЕПРАВИМИ КАНАТОХІДЦЯМИ ГРІЗНО НАВИСШИМИ НАД ПЛЯЦАМИ ОТОЧЕНИМИ ПЛАТАНАМИ І ТИМИ ЩО НАВИСАЮТЬ НАД ПРІРВОЮ ДИТА І РАПТОМ ТИ УСВІДОМЛЮЄШ ЩО ДИВИШСЯ У ВІКНО КАСИ ДЕ-НЕ-ДЕ НА СТІЛЬЧИКАХ МЕДИТУЮТЬ ЗИМОЮ ЛЮДИ /ЮРОДИВІ Й ЛЕПРАВІ/ ОЛЕНІ З ТВОГО СВЕТРИКА ГРАЙЛИВО ТЕРЕВЕНЯТЬ ПРО РОМАНТИКУ АРКТИЧНИХ ПУСТЕЛЬ ТИ ВІДЧУВАЄШ НАСКІЛЬКИ ЗАРАЗ ВСЕ ДЛЯ ТЕБЕ БЛИЗЬКЕ Й ДАЛЕКЕ ДЕСЬ ПОРУЧ /КІЛЬКА МЕТРІВ/ ЗНАХОДИТЬСЯ НЕВИДИМА МЕЖА МІЖ ЗИМОЮ І КОСМОСОМ ЗТЯГНЕНА ДРОТАМИ ТА ХІРУРГІЧНИМИ ШВАМИ КОМЕТАМИ Й ЗІРКАМИ – ГОЛУБИМИ І ЧЕРВОНИМИ – ПРІРВАМИ У ГАЧКОВАНИХ СНОВИДІННЯХ Й ДЕРЕВ'ЯНИХ ХРЕСТАХ ГАЙ-ТЕК ЦЕРКОВЕЦЬ ЧОМУСЬ САМЕ У ТАКУ ПОГОДУ ТЯГНЕ ДО МИСТЕЦТВА ЗАГАДОК – ТАЄМНИЦЬ – ЗІРОК – МУЗИКИ – ТЕПЛОЇ КАВИ ТА КРАЄВИДУ З ВІКНА КРАЄВИДУ КРИГОВОЇ ДАЛЕЧИ ІЗ КРУКАМИ НА ДЕРЕВАХ І ЩУРАМИ В КАТАКОМБАХ КАТАМИ В ЧЕРВОНИХ КОВПАКАХ КРАТЕРАМИ МІСЯЦЯ ТА ТАЄМНИЧИМИ КОПАЛЬНЯМИ ЩО ЇХ ЗБУДУВАЛИ КРОМАНЬОНЦІ КАМІННОГО ВІКУ ЯКІ ВЖЕ ЗНАЛИ КОНЯ І В КОЛОВЕРТІ СТАВАЛИ СИНАМИ Й ДОЧКАМИ СОНЦЯ НА ПОДВІР'Ї ТИХО ЛАСКАВИЙ КОТИК ЗУСТРІЧАЄ БІЛЯ ДВЕРЕЙ І ПОЧИНАЄ МУРКОТАТИ КОЛИ ЗАХОДИТЬ ДО ХАТИ І ВІДЧУВАЄ ПРИЄМНЕ ТЕПЛО СЬОГОДНІ ЖАДНА ЗІ СТАРОДАВНІХ АБЕТОК НЕ ВІДКРИЛА ТОБІ СЕКРЕТІВ АЛЕ ВОНИ МАЮТЬ ПРАВО НА МАЛЕНЬКУ ТАЄМНИЦЮ ЩО ТЯГНЕТЬСЯ СТОЛІТТЯМИ ТА ТИСЯЧОЛІТТЯМИ ЗАГАДАЙ МЕНІ ЗАГАДКУ СФІНКСЕ V ЗАХИСТИ БОГОРОДИЦЕ ДІВО VI КАЧКА СІРА МІЖ ІРЖАВИХ КАТЕРІВ ПЛАВАЄ В ОСІННІХ ХМАРАХ СЕРЕД ЛИСТЯ І ЗЕЛЕНІ ПАСМА ВОДИ ЇЇ СВЕТРИК ПОЯРКОВИЙ ЇЇ КОРАЛЬОВЕ НАМИСТО МОВ ХМІЛЬ ОБПЛІЛИ МОВ ХМІЛЬ МОЛОДИЙ НА СТАРОМУ ТИНІ БЛІДО-ЗЕЛЕНОЮ ТІННЮ ДЛЯ СКАКАВОК ВТОПТУЄ СОНЦЯ МЕАНДРИ У ЗЕМЛЮ ВОНА МОВ ХМІЛЬ НА ТОНКОМУ СТАНІ МАЛИНИ ЩО ВЧЕПИВ ГАЧОК НА ГАЧОК І ЧЕРЛЯНИ ЗЛІТАЮТЬ ПОЛЕЛЬОМ VII В ВОДІ ЧИСТІЙ МЕНЕ ОХРЕСТИ КОЛИСЬ МАВ-ТО Я ЙМЕННЯ СКИТА Й ПІДІЙМАВ ЦІЛИЙ СВІТ НА МЕЧІ VIII У ЯСКИНІ СИДИТЬ МОЛОДА ЛИСИЦЯ І СМОРОДИНУ ЗБИРАЄ І ВОРОЖИТЬ ЯКОСЬ НА МОЛОЦІ ОДНОЮ ЛАПОЮ ТОРКАЮЧИСЬ ВОДИ А ИНШОЮ КАМІННЯ НА ВЕРБІ ЗРОБИЛА ГОЙДАЛКУ І РОЗКАЧУЄ КУЛЮ ЗЕМНУ ТО ОДИН БІГУН РОЗКРУТИТЬ ТО ИНШИЙ І В БЛАКИТІ ТОНЕ ТО КРИГОВІЙ ТО СНІГОВІЙ ТО НЕБЕСНІЙ А ТО КОСМІЧНІЙ А ТО НА КІПАРИСОВІЙ ГІЛЦІ ІЗ АНГЕЛОМ ТА ВІСЛЮКОМ З ВЕРТЕПА СИДИТЬ ЗВІСИВШИ ЛАПКИ У ХОЛОДНЕ ПЛЮСКАВЕ МОРЕ А ТО ВИЙДЕ НА ҐАНОК ТАМ ПО ОДИН БІК БЕРЕЗИ А ПО ИНШИЙ СОСНИ ШИРОКІ І СЛУХАЄ ПІСНІ ТУРКАВОК IX У ТРУХЛЯВОМУ СТОВБУРЦІ СОНЯХА ДІВЧИНА ЖИЄ З МИНУЛОЇ ОСЕНИ І СЕРЕД СОНЯХІВ ЯКИХ НА ПОЛІ ПРОЙМА ХОДЕ НОГАМИ БОСИМИ ХОДИТЬ ПОЛЕМ ЯК ВОДОЮ ХОДИТЬ ПОЛЕМ І ПРОСИТЬ СИВУ ЗОЗУЛЮ ТА Й ДАТИ КЛЮЧІ ОД ИРУ ТА ХАТИ НА ТРУХЛЯВОМУ СТОВБУРЦІ СОНЯХА СИДИТЬ ЗОЗУЛЕНЬКА СИВА Й ПАМЕГИ НУ ПОЛОХАТИ ЧЕРЕВИЧКАМИ ВИТАНЦЬОВУВАТИ Й ВИШИТІ КРИЛА ДО ОБРІЮ ПРОСТЯГАТИ І ДІВЧИНІ ТІЙ БОСОНОГІЙ КАЗАТИ НЕ ДАМ Я ТОБІ КЛЮЧІВ НІ ВІД ИРУ НІ ВІД ХАТИ А КОЛИ МЕШ ПОМИРАТИ ВОДОЮ ДЖЕРЕЛЬНОЮ БІЛЕ ТІЛО ОБМИВАТИ ТО ВІЗЬМУ ТЕБЕ НА КРИЛА Й КЛЮЧА ДАМ ОД ИРУ У ТРУХЛЯВОМУ СТОВБУРЦІ СОНЯХА ОСІННЮ З ЛЮСТРІВ ПАХНЕ І НЕ ЧУТИ ТИХОГО ПОДИХУ У ВОГКИХ ПРОТЛІЛИХ ЛАХАХ І ЧОРНА СТАРА КОРОВА ЩО ЇЇ РОГАМИ БІЖАТЬ МУРАХИ ДОЖОВУЄ ТРУХУ СОНЯХА І ВИШИТУ ПТАХУ X ЗАХИСТИ ПРЕСВЯТАЯ МАРІЄ МИ ПОКРОВОМ СВОЇМ НАКРИЙ ВЖЕ НЕСЕ НА ПОЖОВКЛИХ КРИЛАХ ВІТЕР ЗИМУ З ЧОРНИХ ПОЛІВ І СТИСКАЄ ТЕРНОВИМ ГІЛЛЯМ ГРУДИ ЗИМНЕ ПОВІТРЯ МЕНІ А У ХМАРАХ ПОЛЕЛЬНИХ СИВИХ ЇДЕ КНЯЗЬ НА ГНІДОМУ КОНІ І ТРУБОЮ ІРЖАВОЮ ОБРІЙ РОЗБИВАЄ КРІЗЬ ТРІСНУТЕ ШКЛО СИВИЙ ПОПІЛ ДОДОЛУ СПАДАЄ ЗІ ЗГОРІВШИХ ЯЛИН І ЦЕРКОВ БАЧУ БІГ НЕВІДОМОГО ЗВІРА У ТУМАННІЙ ҐЛЕВКІЙ ДАЛЕЧІ ПОМОЛИСЯ СВЯТАЯ МАРІЄ І ВІД НЬОГО МЕНЕ ЗАХИСТИ Я Ж КОЛИСЬ-БО ТО МАВ ЙМЕННЯ СКИТА Й ЦІЛИЙ СВІТ ПІДІЙМАВ НА МЕЧІ І КРАЇНА-ЯЄЧКО ГОРІЛА НЕМОВ ДРОВА У ЖЕРЛІ ПЕЧИ ПОМОЛИСЯ СВЯТАЯ МАРІЄ ЗА ПОГАНСЬКІЇ МОЇ ГРІХИ ПОМОЛИСЯ І ДАЙ ДОЖИТИ МИ ХОЧАБИ ДО ТОЇ ЗИМИ ПІД СТАРОЮ БЕРЕЗОЮ ПО ДВА ДОЛЯРИ ЗА ДУШУ ПСЯЧУ ПРОСЯТЬ НА ТІМ ЯРМАРКУ НЕЧИСТІ, ТІ, ЩО ВОСЕНИ У ХАЩАХ ПЛАЧУТЬ, ДО ТАНКУ ЙДУТЬ ВЗИМКУ НА МОГИЛІ. ПО ДВА ДОЛЯРИ ЗА ПУСТОЦВІТИ, ВПЛЕТЕНІ У ГРИВИ ПОПЕЛЯСТІ, ПРОСЯТЬ ДІВИ, ХОПТАМИ ПОКРИТІ, СІРОШКІРІ ТА ОРҐАНОГЛАСНІ, ПРОСЯТЬ ДІВИ, МОЛЯТЬСЯ, ТАНЦЮЮТЬ. ЛЕҐІНЬ ГРАЄ ВАЛЬС НА PIANO СІРЕ І СТУПАЄ КОПИТО ОВЕЧЕ НА ЛЕДЬ ТРІСНУТУ КЛАВІШУ БІЛУ: “СВІТЕ ТИХИЙ! СВІТЕ МІЙ ЖАХЛИВИЙ! КАМІННЕ ЗОЗУЛИНЕ ЯЄЧКО! ЧОМ ДО МЕНЕ ТИ ТАКИЙ НЕМИЛИЙ, ВСЕСВІТУ ПРИДУШЕНИЙ КРАЄЧОК? З БРОНЗИ ВСТАВ ТИ ОСТРОВА СТАРОГО, ВПАВ, МОВ ГРУШКА СТИГЛА, НА РЯДНИНУ, ЗІРВАТА РУКОЮ САВАОФА, ВПАВ, ТА І ПОГНУВ СИ В СПИНІ. ТО-ТО ТИ ТАКИЙ ХИМЕРНИЙ, СВІТЕ, ТО-ТО ТИ ТАКИЙ ЖЕ Ж ХВОРОБЛИВИЙ! КИНЬ МЕНЕ КАМІНЧИКОМ В КОРИТО ДУНАЙ-РІЧКИ, ДІДАМ В ДОМОВИНУ!” ТАК СПІВАВ БАЛЯДУ ЖАЛІСЛИВУ ПО ДВА ДОЛЯРИ ЗА КОЖНЕ СЛОВО. ПО ДВА ДОЛЯРИ ЗА ГОЛЕ ТІЛО НА ХРЕСТІ РОЗП'ЯТОГО ГЕРОЯ.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]
© , 22-03-2008

[ Без назви ]
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Aліна Денисенко, 21-03-2008

Щодо твору
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВКВ, 17-03-2008

погоджуюсь :)
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Колонюк, 17-03-2008

Дякую за насолоду
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Yephrem Patsyukevitch, 17-03-2008

Згенеровано за 0.010890007019 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

ВЕСІЛЛЯ ВАМПІРІВ

[ Без назви ]

[ Без назви ]

Щодо твору

погоджуюсь :)

Дякую за насолоду