Сонце повільно котиться в руки,
Трохи дощить на ще сонне обличчя.
Тихо – і гроші лише на прилуки.
І більше не можна здоров’я позичить.
Страшно бува, коли знову голодний,
Й до рота, крім тебе, нічого не лізе.
Смак нікотину нудотно-блювотний.
І знову із шлунку іде все до біса…
Це все – з переваг ще дошлюбного віку,
То все. І з початку, й з кінця, по-новому.
Нам важко в гарячі години час-піку,
Коли від кохання тікаєш додому.
Але і воно тебе знайде в кімнаті,
У слізних піснях, у подушці, у шафі,
У пір’ї, у ліжку, в тампонах, у ваті.
В кіно – у вампірах, коханцях і Бафі.
І сонце повільно котиться в горло,
Щоб ми захлинулись і на ніч померли.
Сьогодні живим буде снитися Зорро.
А ми до світанку себе уже стерли.
