Якщо надзвичайно хочеться познущатись із вірша – то вибір паде на готику. Тим паче, що розумне знущання може скидатись на добрий переспів, що у свою чергу може привести… так до Шевченківської премії. Або ж просто… чиєїсь усмішки (хай іронічної). Останнє набагато краще… з погляду гуманістів, звісно. :)
Ось оригінали та переклади (ой, тобто навпаки):
Захомутатор
ґрати на вікнах
і ґрати на стелі
і на постелі – ґрат цих
по вінця.
в польськім костьолі
сторонні папери…
дивно шурхочуть
дашкові підпори
чорне і біле
в старечі руки
кров’ю стікає
із почуттями.
Руки встромили
пазурі в камінь
як же руками схопити
острах
смертне усе -
я його проклинаю.
знову ти білі папери
покрила!
місяць мій легкий
своєю луною…
місяць мій легкий –
тиждень дебілів…
(ориґінал)
Пленник
решётка на маленьком круглом окошке.
сужаются кверху холодные стены.
пленённому в башне морозом по коже
сторонние шорохи. и постепенно
здоровый рассудок становится хрупким.
и всё что вокруг начинает казаться
бесцветным. и лишь постаревшие руки
с запёкшейся кровью на кончиках пальцев
чувствительны к боли. ногтями на камне...
последняя блажь заключённого в ужас -
до смерти успеть написать: "проклинаю".
и девственно белое, белое чудо
луна на полу...
мягкой
тёплой
вуалью.
Фрейдова відьма
відьма чи нявка?
чугайстри гірші
за полум’я поля
ти – незнайома…
ти завжди
біле чорнило
двобою
твоя кольорова гама
більша за ватру
у морі
я тебе знаю
я завжди…
вчора була тобою…
(ориґінал)
ведьма
ты - ведьма. осталось немного -
последняя ночь, чтоб молиться
теперь настоящему Богу.
и перед костром инквизиций
ты будешь просить о пощаде.
напрасно. раскошное тело
поглотит голодное пламя.
оранжевый, чёрный и белый.
Воскові фігури
я був там
був
Руан і стогін
я бачив
світло
тіла і вогню
одне смішило
інше – не хотіло
пізнати смерть
в житті,
у віск перетекти.
все буде
бу…
і віск тече в калюжу…
я вимкну фільм,
бо він мені –
не дуже…
(ориґінал)
инквизиция
я был там.
был.
я слышал эти стоны.
и видел как,
пронзая чью-то плоть,
в нагое тело
входит невесомый
и жгучий сгусток боли.
и тепло
скользит по коже,
превращаясь в красный
неровный и немного липкий след,
где жизнь и смерть
единой вязкой массой
стекают в лужу.
будто бы во сне
всё это было...
Розрада після кіно
ти знову гуляєш дахами
стрибаєш між хмарочосів
і все обіцяєш: «в суботу
я буду вдома, бо восьме!»
ось знову псих-одиночка
витріщився в століття
він знімить останню сорочку
щоб привид одягся у біле
він не знає назад дороги –
вампіри заборонили.
безхмарне сонячне небо,
давай поки-що політаємо,
поки у ньому щезло
око нічного нічного трамваю
(пика б його захавала!)
ти не павук, людино!
і не людина в білому,
просто ще жодна скотина
тебе не зарозуміла…
* варіант*
… просто жодна скотина
Тебе ще не зрозуміла…
(ориґінал)
быть вампиром-2
летаешь сегодня? в слоёном желе атмосферы
с субботы по-прежнему тихо.
чуть выше висит как всегда показавшийся первым
зрачок одинокого психа,
когда-то пробившего тонкую грань отражений
реальности новой эпохи,
наставшей впоследствии. каждый укушенный в шею,
конечно же, помнит глубокий
тоннель, освещённый сиянием призраков в белом.
и помнит как шёл, понемногу
теряя спокойствие и очертания тела.
ты, знаешь, обратной дороги
найти невозможно. и просто давай полетаем.
безоблачно, тихо, и сверху
ещё не исчезла едва различимая стая
скучающих огненных стерхов.
