|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 8581, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.141.38.5') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Олександр Некрот, 13-03-2008
|
Як було? Ми з Нею стрілись...
А коли? Тоді! Де? Там!
В хід пішли Амура стріли...
Стоп! А це вже збитий штамп.
Гірше того: стріл вам? Дулі!
Тільки в спорті є вони
Та у фільмах про минулі
Різні справи давнини.
Хоч Амур - божок античний,
Поміняв уже і він
Лук із сагайдаком звичний
На озброєння нові.
Того дня і вміло, й ловко
Він ракету запустив -
Ядерну боєголовку
В моє серце засадив.
Сильне почуття, мов атом,
В мене викликав божок.
Їй же - хоч би з автомата
В серце вистрілив разок!
Нерозділене кохання...
Рік ходив, як ідіот.
Довге лірики писання...
Все спалив я потім, от.
І тепер не говорімо
Про біду... фігню, пардон -
Мого серця Хіросіму,
Котру вчверив Купідон.
Я сказати вам не проти,
Що за це Амуру втяв:
На окрилену сволоту
Ще й яка чекала „мстя”!
Розповість про її принцип
Добрий анекдот один.
Стоїть п’яний на зупинці,
Поруч - справжній крокодил;
Він вередувати сміє...
Врешті п’яний пригрозив:
„Зараз я протверезію,
І ти щезнеш, паразит!”
Хай же буде вам відомо:
А для мене - щез Амур.
Я не радив би нікому
Поклонятися йому.
...Що ж виходить: я лишаю
Без любові кров і плоть?!
От і ні. Дружину маю.
Просто дав її Господь.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
