

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	720
Творів:	10809
Рецензій:	16413

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Вірш

Богом дане право. (Із хворого)

© Ніка Новікова, 11-03-2008
Мій білий світе, То часи чумні, Коли вже матір в латах і броні Народжує маля - Дає війні солдата, За вічний гнів небес Й не вічну владу. Мій любий брате… Умів любити, та не вмів прощати Мені. Небесну душу та думки гріховні, Земні. Ти знав кидати, та не дав упасти З гори, Де тіло взяв. Ну а тепер і душу Бери. Я просто жінка. Просто сильна жінка В броні. Та чи ослабну, як проллються сльози В пітьмі? Жорстокий сину мій, жорстокий кате І муж… Жостокий світе мій, мене з хреста ти Не руш! О світе, світе мій, безмежно лютий, Чужий… Де кожен скутий має й іншим пута В іржі; Де кожен ниций має власне місце З гербом (Нехай то навіть і цебро піску під хрестом); Де вже ніхто не розділяє правду І гріх, Живе між них, і навіть має щастя Між них. І я між ними. Сильна лиш тому, що В броні. Пітьма вже є, на черзі мої сльози Сумні. Ти знав кидати, та не дав упасти З висот. Лиш привязав мене до збитих навхрест Колод. Ти вмів любити, та не вмів прощати Мені. І мав хреста, і дві мої долоні На нім. І молот мав. І міць – його підняти. І лють, щоб бити; віру, щоб смирятись. І серце лева при душі ягняти. І право обирати: Бити? Ні?
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.0112099647522 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Богом дане право. (Із хворого)

Може, часи сумні, а не чумні?