знав ти її
мусів її знати
давно щоправда
коли сніги ще були
і були вони ніби цукор – білими солодкими
і був ти пацаном із покоління дюшесу та буратіно
богом поцілований книжками зваблений
знав ти її
мусів її знати
і трохи не так вже давно
коли ще не чув про смерть тому що був безсмертним
а світ носив у кишені єдиного піджака
чортківської трикотажної фабрики
і встидався себе
а піджак тебе
не встидався
а твоїх студентських ре заледве вистачало
на кекс і тархун до кексу
а клапті сірого снігу не вартували нічого
як і любов бо сексу тоді не було
знав ти її
мусів її знати
ще навіть вчора
коли слово свобода було таким солодким
(майже як сніги дитинства)
і було свободи було більше ніж розуму
а буття таким нестерпно легким
а ти молодий щасливий п’яний
виходив на площі і площі приймали тебе
