

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	753
Творів:	11428
Рецензій:	17338

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Вірш

Моє поховання (марення).

© Ніка Новікова, 11-03-2008
Я зрізую коси тугі, Я виколюю очі-скорботу. Вдягаю весільне убрання З молитов і вовни; Правицею я зішкрібаю З руна позолоту, Ягницею я опускаюсь В криївку-жертовник. Моє погребіння. Живою. Тісна домовина. Скаталась кошлатим вузлом і скотилась в нікуди Овеча уцінена доля. Зігнуто коліна Вагою руна золотого, налиплого бруду. Полуда. Стискаю обійми (жорстока ся пристрасть остання), Вбираючи землю, просякнуту кров’ю і страхом, Вдихаючи землю… щоб змучене серце надрання Вже вільним крізь стіни у небо зірвалося птахом, Розвіяним прахом. Моє поховання ніколи не зійде у спомин, Бо віха ця стане останньою. Пружне і голе Стікає проміння небесне в незаймане лоно Землі. Що орошує сім’ям неоране поле. Незміряним болем, Сльозами і жаром моління вкриваю підлогу. Вмираю. І в землю новим проростаю корінням, Вагітна життям і готова чинити пологи… Бо це – мій вівтар, і таким є моє поклоніння. Єдине спасіння - Моє поховання. Живою. Без свічки, трембіти… Криївка-вівтар ще не раз буде кров’ю омита Одвічної Матері-Жінки, святої Марії. Допоки на спас і навіки зродити зуміє, Усипана сіллю зі сліз і зерном із любові, Земля собі сина пшеницею стиглою в полі, Що матиме вічність у жилах, Єлей на вустах. А в серці – чорнозем, І біле руно на плечах.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Згенеровано за 0.00955986976624 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design