Посеред забутих снів, зів’ялих квітів і недописаних віршів
Шукаю слова, шукаю коми та крапки,
Щоби сказати, щоби зрозуміти
Й простити
Сліди
Вчорашні,
Забуті на сходах.
Примерзлі цілунки до вікон.
І знову вірші.
І знову вірші про цілунки,
Примерзлі до вікон.
Із ранку в свідомість вривається пісня із скрипок,
Гармонія світу, мене і моєї душі.
Але, розумієш, існують ще мої вірші.
Й так складно сказати, так складно просити пробачення,
Так складно тобі показати, як правильно ставити коми,
Щоб ти зрозумів, як болять сліди на сходинках, забуті учора тобою
Й примерзлі цілунки.
І як цілу ніч вибираю слова, не для рим, не для світу,
А тільки для тебе, щоб ти зрозумів.
Але, щоби ти не побачив,
як важко мені зустрічати сліди, позабуті на сходах.
Від відчаю душиться подих,
І я вже не пишу для тебе віршів.
Бо я розумію, цілунки примерзли до вікон.
І я розумію, що я ще не знаю тих слів
Якими би я себе тобі пояснила,
І так, щоби ти мене зрозумів.
