– цей вишневий садок наповнений тривожними звуками
птахи відлетіли і більше не повернуться
дай мені свою руку, Марічко
чи відчуваєш ти
те ж саме, що й я? цю тривогу,
що наповнює нутрощі холодом і б’є в скроні,
ніби хвилі великого Дніпра?
– Дніпро наповнюється кров’ю, Іванку, кров
на твоїй свитині, на твоїх чоботях,
вилах і серпах;
страх обліпив нас,
як піт обліплює засмаглу шкіру кріпаків
у панському полі
– можливо, це душі тих самих кріпаків тривожать нас
і не дають заснути?
мої корови пронизливо плачуть щоночі,
а всередині запашних хлібин я
знаходжу рибальські гачки
та відстріляні гільзи
– так-так, Іванку, душі кріпаків,
тіні забутих предків,
що полягли за неньку-Україну,
це вони отруюють криниці і крадуть немовлят
це вони малюють великі кола на пшеничних полях
– лічені секунди залишились до світанку, Марічко,
і наш вишневий садок покриває туман –
безмежний, як степи Херсонщини
густий, як волосся гуцульських молодиць
я не бачу вже нічого в цьому тумані, де ти,
Марічко?
– Іваааааан!
– Марічкоооо!
– ІІІІВААААААААААААН!!!
– МАРІІІІІЧКООООООООООООО!!!!!!!!
--------------------------
(цей вірш написаний на сільськогосподарський конкурс "публікатора". потрібно було згадати народних поетів "від сохи", подумати про простори нашої неньки-України, переосмислити українську класику ітеде. ось, що вийшло)
