“ПОЕЗІЯ ─ ЦЕ ЗАВЖДИ НЕПОВТОРНІСТЬ”
Мені дарують спокій і відсутність
сліди на шкірі й здавлена душа.
Поезія ─ це завжди самобутність,
якийсь болючий дотик до ножа.
Слова мовчать. Їх стримана огидність
на вістрі голки і на дні пляшок.
Поезії химерна інвалідність
в будь-кого здатна викликати шок.
Асфальт з балкону і пахуча травка ─
все повторялось і усе було.
Вірші тепер купують з-під прилавка.
Або ─ як проїзний квиток в метро.
