Скло розбите на іржі…
Гостре слово, як ножі.
І картать недолю мусиш.
І ховатись у куток.
Сірі жменьки тих думок
Набридають, плачуть тихо.
Заподіять хочеш лихо
Над собою і людьми.
Просто все не так як треба:
Скло розбите серед неба.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design