Таким спокійним,
безжальним свідком
усього болю
людських сердець
перехворію,
і ох як нерідко
стрілятиме в душу:
"Не сходь нанівець!"
Я вперто вийматиму
кулі зрадливі,
аж поки,
розшарпана правдою,
вмру.
А потім--воскресну,
нова і щаслива,
від теплих обіймів
невидимих рук.
